Наукові проекти

Наукові проекти

Карпіловська Є.А. КОНКУРУВАННЯ РЕСУРСІВ У СУЧАСНІЙ СЛОВ’ЯНСЬКІЙ НОМІНАЦІЇ: своє – засвоєне – засвоюване

Надруковано в: Слов’янські обрії, вип.6, ч.1, К., 2013 (Доповіді XV Міжнародного з’їзду славістів (Мінськ, 2013), с.245-258.

 

Є.А.Карпіловська

КОНКУРУВАННЯ РЕСУРСІВ У СУЧАСНІЙ СЛОВ’ЯНСЬКІЙ НОМІНАЦІЇ:

своєзасвоєнезасвоюване


У статті проаналізовано явище конкурування питомих і запозичених ресурсів номінації в сучасній українській мові у зіставленні з аналогічними явищами в інших слов’янських мовах, обговорено роль цього процесу в оновленні їх лексиконів. Встановлено передумови й чинники формування різних типів груп конкурентних номінацій та перспективи їхнього побутування в мовах. Виділено різновиди конкурування: 1) вибір з конкурентів оптимального й витіснення інших; 2) співіснування конкурентів з різними ознаками того самого об’єкта або різним стилістичним потенціалом і 3) функціонально-семантична і комунікативно-прагматична диференціація конкурентів. До аналізу тенденцій усталення в мові конкурентних номінацій застосовано методику визначення їхнього функціонального потенціалу.

Ключові слова: лексикон, номінація, ресурси номінації, конкурування, словотворення, інновація


В статье анализируется явление конкуренции собственных и заимствованных ресурсов номинации в современном украинском языке в сопоставлении с аналогичными явлениями в других славянских языках, обсуждаются роль этого процесса в обновлении их лексиконов. Устанавливаются предпосылки и факторы формирования различных типов групп конкурентных номинаций и перспективы их бытования в славянских языках. Выделены разновидности конкуренции: 1) выбор из конкурентов оптимального и вытеснение других; 2) сосуществование конкурентов с разными признаками одного и того же объекта или с разным стилистическим потенциалом и 3) функционально-семантическая и коммуникативно-прагматическая дифференциация конкурентов. Для анализа тенденций закрепления в языке конкурентных номинаций использована методика определения их функционального потенциала.

Ключевые слова: лексикон, номинация, ресурсы номинации, конкуренция, словообразование, инновация

 

In article the phenomenon of the competition of own and borrowed resources of nomination in Modern Ukrainian language in comparison to the similar phenomena in other Slavic languages is analyzed, are discussed the role of this process in updating of their lexicons. Preconditions and factors of formation of various types of groups of competitive nominations and prospect of their existing in Slavic languages are determined. Competition versions are described: 1) the choice from competitors optimum and extruding of others; 2) coexistence of competitors with different feathers of the same object or with different stylistic potential and 3) functional-semantic and communicative-pragmatical differentiation of competitors. For the analysis of tendencies of stabilization in language of competitive nominations the technique of definition of their functional potential is used.

Keywords: lexicon, nomination, nomination resources, competition, word-formation, innovation

 

У розвитку лексиконів слов’янських мов незмінно беруть участь їх власні, внутрішні, ресурси й ресурси, засвоєні раніше або засвоювані нині з інших мов разом з різного роду запозиченнями (явними і прихованими, повторними, кальками і напівкальками). Ці два потужні струми нових номінацій – новотвори (морфологічні й семантичні, або неосемантизми) і новозапозичення, слова та словосполуки – і нині, в умовах глобалізації, становлять провідні способи оновлення й поповнення лексиконів слов’янських мов. Нові номінації, утворені в системі самої національної мови або адаптовані до неї з інших мов, ставлять перед мовознавцями завдання виявити чинники, які сприяють збереженню в ній рівноваги між питомою та іншомовною лексикою, між власними й запозиченими ресурсами номінації. Таке підтримання рівноваги в мові потребує і вивчення засобів її самоорганізації та саморегулювання, які й сприяють переорганізації системи мови під впливом нових її одиниць. Це завдання є складником ширшої проблеми вироблення способів і засобів підтримки рівноваги в певній мові між різноспрямованими тенденціями її розвитку, виявленими найвиразніше в оновленні її номінаційного корпусу: націоналізацією, тобто захистом її «національного обличчя», та інтернаціоналізацією, яка забезпечує відкритість мови до нових реалій і явищ в житті інших слов’янських народів, світової спільноти, її здатність відповідати на нові когнітивні й комунікативні потреби мовців у нових суспільно-політичних обставинах функціонування [2]. За дедалі активніших контактів слов’янських мов з англійською як провідною мовою сучасної глобалізації з’ясування характеру взаємодії питомих і запозичених ресурсів їх номінації, їхньої конкурентоздатності набуває не лише суто наукового, а й суспільного значення для дальшого функціонування слов’янських мов у повноті властивих їм функцій, убезпечення їх від перетворення на національні варіанти globish.

Аналіз нової української лексики, засвідченої текстами та словниками періоду незалежності України (після 1991 р.), переконливо доводить, що в ній наявне активне конкурування питомих та іншомовних ресурсів номінації. Ресурсами номінації вважаємо сукупність способів, формальних засобів і зразків, які беруть участь як у створенні позначення в межах самої національної мови, так і в адаптуванні позначення, запозиченого з іншої мови, до системи мови-реципієнта. Таке розуміння ресурсів номінації, зокрема словотвірної як провідної для слов’янських мов, у своїй праці «Вчення про словотвір: словотворчі частини слова» (1958) запропонував і обґрунтував І.І.Ковалик. Він розглядав словотворчі ресурси як «весь мовний будівельний матеріал, з якого вже утворились або ще утворюються нові слова різними словотворчими способами» [9: 92]. До складу таких ресурсів, крім засобів словотворення, входять також моделі регулярних семантичних переходів у межах того самого слова, метафоризації або спеціалізації його значень, лексикалізації та фразеологізації словосполук-суджень про певний об’єкт дійсності. Щодо засобів адаптування запозичень, то залежно від характеру мовних контактів (безпосередніх і опосередкованих) та міри входження позначуваних понять до мовної свідомості носіїв мови-реципієнта це можуть бути різні способи транскрибування або транслітерування форми іншомовного зразка або різні способи калькування його семантики (явні або приховані запозичення). Конкурування ресурсів і, як його наслідок, конкурування самих номінацій спричинює не лише інтенсивна сучасна українська соціодинаміка, зміна суспільно-політичного статусу української мови як мови держави, розширення її функцій і сфер вживання, а й динаміка системи мови, лінгводинаміка, передусім пов’язана зі змінами мовних смаків спільноти, оцінок певних мовних явищ, суспільних і мовних стереотипів і впливом цих змін і оцінок на чинні мовні норми. Аналіз конкурентних позначень увиразнює взаємодію системи мови й мовної практики як відповідь на певне соціальне замовлення й уможливлює оцінку здатності певної номінації забезпечувати нові когнітивні та комунікативні потреби українських мовців.

Завдання пропонованого дослідження полягає у з’ясуванні: 1) причин появи в сучасній українській мові номінацій, в яких виявлено конкурування питомих і запозичених ресурсів; 2) чинників, які сприяють вибору певного конкурента як найкращого для позначення певного об’єкта номінації, внормуванню його форми та семантики й кодифікації його в новому корпусі української літературної мови і блокують або обмежують вживання інших конкурентів. Унаслідок зіставлення конкурентних груп української лексики з аналогічними явищами в інших слов’янських мовах прагнемо виявити спільні (типові) й відмінні (характерні) риси та тенденції перебігу в них конкурування між своїми, засвоєними та засвоюваними, уже відомими і новими, ресурсами номінації.

Для розв’язання поставлених завдань бачимо потребу визначити критерії виділення номінацій-конкурентів і формування їх груп, окреслити склад таких груп за ознаками форми і семантики номінацій, а також за їх функціями в системі мови і в тексті. Підставу твердити, що певні номінації конкурують між собою, а отже, конкурують і ресурси їх створення, становить спільний для них об’єкт номінації. В українській мовознавчій традиції побутують і інші терміни для кваліфікації цього явища: лексичний паралелізм, варіювання, лексична еквівалентність [3; 13]. Проте, на нашу думку, саме термін конкурування найбільш узагальнено позначає явище одночасного функціонування в мовній діяльності спільноти різних назв того самого об’єкта (реалії, особи, дії, ознаки) або поняття незалежно від їхньої форми, змісту або походження, тоді як вищеподані терміни кваліфікують уже певні наслідки й форми вияву цього процесу. Слушною видається нам думка М.А.Жовтобрюха, який, аналізуючи причини появи одиниць-конкурентів в українській пресі кінця ХІХ-початку ХХ ст., вказав на те, що слова, які співіснують у мовній практиці, змагаються між собою «за закріплення їх у літературному вжитку, за їх літературну апробацію» і перспективи такого усталення не мають конкуренти з обмеженим простором уживання (діалектні або локальні), яким не властиві семантичні або стилістичні відмінності від конкурента з ширшою сферою вжитку [3: 156]. Таке змагання різних позначень посилюється в періоди значних соціальних зрушень та активного розвитку мови. Саме з цієї причини його не оминали своєю увагою дослідники історії формування літературного лексикону української мови на межі ХІХ-ХХ ст. [3; 16], а також в період бурхливого розвитку науково-технічної революції другої половини ХХ ст. [19-20]. Залежності спектру дії своїх і засвоєних засобів словотворення від сфери їх функціонування, загальномовної чи професійної, на прикладі композитів з основами водо-/гідро-/аква-/ватер-, аеро-/повітро-, астро-/зоре-, біо-/живо-/життє- та іншими окрему розвідку присвятила Н.Ф.Клименко [8: 101-103]. Зауважимо, що новотвори-конкуренти засвідчують розхитування правил української дериваційної граматики, за якими в їх формальній структурі мають сполучатися твірні основи та форманти спільного походження або стильової належності. Поява композитів-гібридів на кшталт біомолоко – екомолоко, біоовочі – екоовочі засвідчує усталення основ грецького походження біо- та еко- у функції словотворчих конкретизаторів поняття. Водночас синонімічні їм питомі конкретизатори через метафоричний характер своєї семантики, часто на письмі підкреслений лапками, утворюють інший тип номінацій – стійкі словосполуки, пор.: екоприбирання – «зелене» прибирання, біохарчування – органік-їжа – здорове харчування – зелена їжа.

Конкурування композитів з кінцевими основами -bus і -wόz в польській мові, а також співіснування в ній номінацій на взір hotelbus, hotel na łkach, czerwoniak, globotel привернуло окрему увагу Б.Креї [25]. Новий час дає в українській мові й нові конкурентні об’єднання, нові семантичні опозиції найменувань, які формують нову картину розподілу питомих і запозичених ресурсів їх побудови в певних концептуальних полях. У славістиці, зокрема в україністиці, протягом останнього десятиріччя з’явилися спеціальні праці, присвячені ролі конкурування в стабілізації нової лексики, відображенню в цих процесах націоналізації та інтернаціоналізації як загальних тенденцій розвитку слов’янських мов [5-7; 11-12; 17-18; 22; 24; 28].

Далі у викладі зосередимося на українських інноваціях, які є наслідком позначення нових реалій і понять з особливою увагою до тих, які постали у взаємодії з новими запозиченнями, хоча конкурування виявлено і в тих нових позначеннях, які прийшли до українського лексикону на заміну номінацій, форма яких блокована сучасною, зокрема словотвірною, нормою мови, на зразок мітингувальник / мітингар замість мітингуючий або в парах своїх-чужих слів, які виявляють зміну мовних смаків спільноти на зразок відсоток – процент, наклад – тираж, ансамбль – гурт, примірник – екземпляр, відкласти– відтермінувати (розгляд питання).

Джерельну базу нашого дослідження становить комп’ютерний фонд інновацій в українській мові періоду незалежності [КФІ], який колектив відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (з 2011 р. – Інституту української мови НАН України) формує від 2006 р. за матеріалами українських засобів масової інформації, мовою державного управління, освіти та науки, художньою літературою й різноманітними ресурсами Укрнету. У КФІ зібрано новотвори, нові запозичення, неосемантизми (нові слова-значення) та неографізми (орфографічні новації), не зафіксовані в нормативних словниках української мови, виданих до 1991 р. На сьогодні цей фонд містить текстово-ілюстративну базу діагностичних контекстів інновацій та їх параметризовану базу, в якій такі інновації описано за ознаками походження, формально-семантичної будови та їх функціональними властивостями. Текстово-ілюстративна база налічує нині близько 20 тис. контекстів уживання понад 6 тис. номінацій.

Така джерельна база дає підстави виділити три основні типи співіснування питомих (своїх) та запозичених (засвоєних і засвоюваних) ресурсів номінації у сучасній українській мовній практиці. Український та іншомовний ресурси творення номінацій можуть перебувати в стані: 1) боротьби, наслідком якої стає перевага одного з них у певних поняттєвих групах і полях і зникнення інших; 2) мирного співіснування в одному полі з різним семантико-прагматичним статусом у ньому і 3) паралельного існування в мові завдяки розподілу за різними сферами її функціонування, різними зонами певного концептуального поля, а то й за різними полями. Вивчення таких типів взаємодії власних та іншомовних ресурсів уможливлює з’ясування причин вибору кожного з них, їх доцільності й відповідності чинним нормам української мови. Між собою члени таких конкурентних лексичних угруповань можуть перебувати у відношеннях: 1) графічної варіантності; 2) словотвірної і 3) лексичної синонімії [6; 22: 36-42].

Конкурування певних номінацій унаявнюють спільні контексти їх уживання, їх здатність до взаємозаміни в тексті. Наявність словосполук цифрові ЗМІ (засоби масової інформації) і цифрові медії, електронні ЗМІ і електронні мас-медіа або словосполуки паркувальний автомат, яка стає базою для створення композита паркомат дає підстави для надання їм статусу номінацій-конкурентів у сучасній українській мовній практиці. Такі підстави дають і різні способи адаптування до системи української мови нових запозичень або використання різних засобів творення нових похідних слів. Зв’язок з тим самим об’єктом уможливлює виділення таких графічних варіантів-конкурентів адаптування нового запозичення, як SMS/sms, СМС/смс, есемес/еСеМеС. Наявність у новотворів мережник – мережевик спільного кореня мереж- у складі основ твірних для них прикметників мережний і мережевий, а також спільного значення ‘особа’ у суфікса -ик також дає підстави розглядати ці нові іменники як конкуренти. Проте для встановлення обсягу таких конкурентних груп в сучасній українській мові необхідно для їх формування ввести часові та просторові обмеження побутування їхніх складників.

За часом, тривалістю побутування в мові конкурентні групи можна поділити на стабільні, довготривалі, підтримані системою мови і комунікацією в суспільстві, та короткотривалі, сформовані в певний часовий проміжок, які великою мірою залежать від мовної моди [23] або мовних смаків доби [10]. До такого типу конкурентів у сучасній українській мові можна віднести низку варіантів адаптування англізму піар, долю яких українські мовці, за свідченнями словників, вирішили практично за 4 роки. Першою це запозичення у вигляді транскрибованої вихідної англійської словосполуки паблік рилейшнз у своєму перекладному «Російсько-українському словнику іншомовних слів» в 1999 р. зафіксувала Т.П.Мартиняк [РУСІС: 210]. Виданий 3 роки потому словник-довідник Д.Мазурик «Нове в українській лексиці» паралельно з такою номінацією подав інший її транскрибований варіант паблік-рілейшин (з транскрипцією англійського relation ‘зв’язок, відношення’ у формі однини, а не множини). абревіатуру піар як транскрибований варіант зразка – англійської абревіатури PR, а також умістив цю абревіатуру як окрему одиницю реєстру у функції активної основи складних слів зі значенням ‘який стосується зв’язків із громадськістю, цілеспрямовано формує такі стосунки’. Це підтверджують такі новотвори-композити в цьому словнику, як піар-фахівці, піар-технології, піар-компанія. Тенденцію до усталення в сучасному мовному вжитку саме звукової абревіатури піар доводив і вміщений тут іменник піарівець [СМ: 88]. Інші засвідчувані в текстах і словниках на початку ХХІ ст. графічні варіанти англійської абревіатури PR ПР, пі-ар, Пі-Ар – не закріпилися в українській мовній практиці. Усталенню графічного варіанта піар посприяла не лише зручність такої номінації для словотворення, а й її активне вживання як самостійної номінації, формування таких стійких словосполук з нею, як чорний піар, жовтий піар, політичний піар, корпоративний піар та ін. Академічний однотомний тлумачний «Словник української мови» за редакцією В.В.Жайворонка, який побачив світ 2012 року, подав як нормативну саме транскрибовану абревіатуру піар разом із суфіксальними похідними від неї піарівський, піарник, піарниця і піарити [СУМ-2012: 762]. Згаданий вище КФІ засвідчує значно вищу активність цієї нової одиниці як ресурсу створення нових композитів і простих афіксальних похідних, здебільшого експресивно-оцінних, що й утримує укладачів нормативних словників від їх кодифікації: піаритися, попіарити, пропіарити, розпіарений, антипіар, самопіар, держпіар, чорнопіарівець, високопіарний, піар-простір, піар-хід, піар-хитрощі тощо.

Наскільки важить чинник часу у виділенні реальних конкурентних груп номінацій підтверджує питома абревіатура ЕОМ (електронна обчислювальна машина), яку ще 1991 року і загальномовні, і термінологічні українські словники подавали як конкурентну до англізму комп’ютер. Нині вона зникла з активного мовного вжитку як незручна для словотворення, хоча й побутує як термін в юридичних документах. Отже, чітке окреслення часових меж аналізу конкурентів уможливлює формування груп конкурентних номінацій, які відповідають реальному стану їх функціонування в мові.

Для формування конкурентних груп не менш важливими є й просторові обмеження, тобто обмеження того мовного простору, у якому здійснюємо пошук конкурентних номінацій. Встановлення таких обмежень передбачає відбір тих функціонально-стильових різновидів мови, її територіальних і соціальних варіантів, у яких засвідчено вживання різних позначень того самого об’єкта. Наприклад, виділяючи групу номінацій, що нині в українській мові називають новий засіб зв’язку – мобільний телефон, залежно від установки на залучення чи незалучення до неї розмовної, жаргонної лексики, продуктів мовної гри дослідник візьме чи не візьме до уваги, крім уже засвідчених у нормативних словниках номінацій мобільний телефон, мобільник [СМ: 74], утворених на базі нового значення іншомовного прикметника мобільний ‘який не має стаціонарного блоку живлення’, розмовні похідні від нього мобілка (мобілочка), мобіла, мобіл, мобільчик, неосемантизм трубка, а також номінації стільник, стільничка, особовий, особовик, утворені на питомій основі.

Крім часових і просторових критеріїв формування груп номінацій-конкурентів, слід взяти до уваги й формально-структурні критерії. Причиною появи конкурентних номінацій стають різні способи й засоби номінації об’єкта. За їх допомогою утворюються конкуренти різного походження й різної формальної будови: описові конструкції, стійкі словосполуки і слова, морфологічні новотвори (прості й складні) або неосемантизми, адаптовані запозичення. За даними словників і текстів, на позначення глобального об’єднання регіональних і локальних комп’ютерних мереж сьогодні в українській мові конкурують такі номінації, як світова мережа, Всесвітня мережа, глобальна мережа, всесвітня електронна мережа, всесвітня сітка, мережа Інтернет, інтернетна мережа, інтернет/Інтернет, інтернет-мережа, мережа/Мережа, Міжмережжя/міжмережжя/МіжМережжя, Всемережжя, мереживо/Мереживо.

О.С.Мельничук, аналізуючи наслідки еволюції в мові як реальній системі, тобто системі, втіленій в конкретних продуктах мовної практики, виділив три різновиди наслідків процесів зіткнення нового в мові з уже наявним: 1) становлення і розвиток нових компонентів структури; 2) заміна одних компонентів у відповідних функціях на інші і 3) некомпенсована втрата компонентів структури [14: 173; 15].

Поява нових найменувань-«інноваторів» неминуче призводить до істотних зрушень в системній організації лексикону мови. Проте як у будь-якій живій матерії, і в мові діє закон збереження енергії, наслідком якого завжди стає новий «порядок із хаосу», нова організація системи мови або певних її динамічних ділянок, напружених унаслідок конкурування одиниць, що їх складають. Як слушно зауважували стосовно механізмів дії самоорганізації й саморегулювання динамічних систем І.Пригожин й І.Стенгерс, «нова мережа реакцій починає конкурувати зі старим способом функціонування системи» і, «якщо структурні флуктуації успішно «приживаються»…, то вся система перебудовується на новий режим функціонування, її активність підпорядковується новому «синтаксису» [21: 251].

Стосовно новотворів не можна не погодитися й з думкою Б.Креї, що «розвиток словотворення полягає не тільки у поповненні системи, в її постійному збагаченні, але також в її постійному впорядкуванні. Коли в одному місці цієї системи виникає певне порушення рівноваги, наприклад, функціональної, то починають діяти сили, завданням яких є відновлення такої рівноваги» [26: 305]. Кінцеву мету аналізу конкурентних номінацій і становить з’ясування перспектив їхнього функціонування в мові, ступеня їх підтримки системою мови й мовною практикою. Для такого аналізу ми запропонували процедуру встановлення функціонального потенціалу номінацій-конкурентів [5-7]. Визначаємо його як сумарний показник відношень певної номінації в системі мови і в тексті: 1) парадигматичних, 2) синтагматичних і 3) епідигматичних (дериваційних і асоціативних). Обсяг і характер функціонального потенціалу і доводить ступінь усталення в мові того чи того конкурента. Таким чином, структуру конкурентної групи можна змоделювати як тривимірний простір, у якому реалізовано сполучувальні властивості номінацій, їхню здатність в системі мови і в тексті вступати в гіперо-гіпонімічні, синонімічні, антонімічні, омонімічні й паронімічні відношення з наявними і новими номінаціями та їхній словотвірний потенціал. Зіставлення таких моделей реалізації конкурентів в системі мови і в тексті закладає надійне підґрунтя для визначення їхнього пріоритету в дальшому профілюванні певних понять, участі у мовній категоризації світу. Моделі функціонального  потенціалу конкурентних номінацій можуть слугувати еталоном для їх зіставлення з іншими слов’янськими мовами.

Щодо вибору груп номінацій для такого зіставлення, нам видається важливою думка О.В.Ісаченка про перспективність зіставлення спеціальної лексики, яка активно побутує у загальній слов’янській мовній практиці. Аналізуючи джерела розвитку сучасних слов’янських мов, він твердив, що найпоказовішими для них можуть бути «саме ті лексичні елементи, які безпосередньо відображають найбільш активні прояви сучасного життя. Такими елементами є ті слова, які, доволі умовно, можна назвати «термінологічними» [4: 336], а не побутова лексика з її виразним «субстратом» чи «адстратом».

Для апробації запропонованої методики ми й обрали групи номінацій-конкурентів, які засвідчують входження до життя слов’янської спільноти нових технічних пристроїв, а отже, й наявність спільної основи для їх номінації. Яскравий приклад стрімкого входження до українського лексикону й усталення в ньому нових номінацій, що демонструють взаємодію власних і запозичених ресурсів, становлять найменування нового різновиду поштового зв’язку – обміну повідомленнями за допомогою комп’ютера. Уже за самою своєю функцією в мові такі інновації є гіпонімами до давно засвоєного слова пошта і співгіпонімами до засвідчених нормативними словниками, передусім академічним тлумачним «Словником української мови» в 11 томах (СУМ), одно- і кількаслівних номінацій на взір авіапошта, аеропошта, пневмопошта, польова пошта, дипломатична пошта. Українські словники на початку ХХІ ст. зафіксували відповідники як до англійської словосполуки electronic mail, так і до абревіатури на її ґрунті – e-mail (подаємо їх за часом фіксації): имейл [СЖ: 347], емейл, мейл [ССІС: 264, 444], і-мейл/імейл [СУМ-2012: 399], також номінації, уміщені в термінологічних словниках або в словниках українського жаргону і розмовної словотворчості: електронна пошта, ЕП [АУТС: 190], мило, мейлик [КСЖЛ: ], емейлик [СНУ: 153].

За матеріалами КФІ, найменування поштових пересилань у комп’ютерних мережах активно функціонують у різних сферах життя українського суспільства, а отже, деякі з них уже „випрацювали” показовий функціональний потенціал. Передусім упадає в око стильова, комунікативно-прагматична стратифікація форми вербалізаторів цього нового поняття. Паралельно в загальній і професійній нейтральній мовній практиці вживають слово пошта, словосполуку електронна пошта, композит е-пошта й адаптовані (транскрибовані й транслітеровані) українські відповідники емейл, мейл до англійської абревіатури e-mail. Наші матеріали не засвідчили жодного вживання в текстах графічного варіанта имейл і вживання варіанта імейл лише в розмовному мовленні. Хоч нормативні словники кодифікують абревіатуру емейл з малою початковою буквою і без дефіса, у текстах натрапляємо на її написання з великої букви і з дефісом: Емейл, е-мейл. Однак у професійній практиці широко вживано й неадаптовану англійську абревіатуру-вкраплення e-mail як елемент певного інтерлекту, назву, знайому всім, хто послугується цим типом поштового зв’язку в різних країнах. В інтернет-комунікації, діловому листуванні (зокрема, банківському), в розмовній практиці поширений також універбат електронка. Ось кілька прикладів його вживання з ресурсів Укрнету за останні роки: я відповідаю на листа електронкою, але відповідь повертається (uk.wikipedia.org, 27.05.2009), нардепам розсилатимуть законопроекти електронкою (vgolos.com.ua, 11.12.2011), Компанія отримує пропозицію (поштою, електронкою або факсом) (ukinukraine.fco.gov.uk, 24.07.2012). Отже, номінації електронна пошта, електронка, имейл, імейл, емейл, мейл, мейло, мейлик, e-mail у сучасному українському лексиконі є абсолютними денотатними синонімами з різним експресивно-стилістичним забарвленням. Водночас ускладнення сучасної комп’ютерної комунікації зумовило й появу таких співгіпонімів до номінації емейл/мейл, як нетмейл (= мережна пошта, інтернет-пошта, синоніми – особиста пошта, особисте листування (в комп’ютерній мережі) та вебмейл – поштовий зв’язок у Всесвітньому Павутинні, інформаційній системі в Інтернеті (WWW). Антонімами до найменувань пошти в комп’ютерному середовищі є такі складені номінації, як традиційна пошта, звичайна пошта, паперова пошта, оскільки слово пошта стосовно них виконує роль гіпероніма. Розглядувані номінації поштового зв’язку в комп’ютерних мережах, крім того, вступають у гіпонімічні відношення з найменуваннями інших нових різновидів зв’язку, наприклад радіозв’язку, телефонного зв’язку. Прикладом може слугувати така інновація, як мобільна пошта – обмін повідомленнями в мережах мобільного зв’язку.

Синтагматичні відношення найменувань електронної пошти виявлено у формуванні складених номінацій корпоративний e-mail, укрнетівський мейл, а також стійких словосполук на зразок відправити емейл (електронну пошту, мейл, і-мейл, e-mail) чи емейлом (мейлом, електронною поштою, електронкою), надіслати мейлом (електронкою), звязатися електронною поштою (електронкою, мейлом, і-мейлом). Наявні також жаргонізми кинути мейл, скинути на мейл. У мережній комунікації нові позначення електронної пошти часто замінює гіперонім пошта, пор. такий контекст його уживання: Зберіть листи та адреси знайомих з усіх ваших поштових скриньок у Яндекс. Пошті – вам більше не потрібно перевіряти кожну пошту окремо (help.yandex.ua, 24.12.2012). Збереженню словосполуки електронна пошта як базової унормованої номінації в цій конкурентній групі сприяє непрозорість форми адаптованих запозичень або багатозначність і розмовний характер таких її «партнерів», як універб електронка. Завдяки прихованню основи-категоризатора пошта він навіть у межах одного контекста здатний корелювати зі словосполуками електронний сервіс, електронна форма подання звітності, електронна форма виконання податкових процедур («Електронка» дедалі більше подобається чернівчанам – mtk-kalinka.com, 31.01.2013).

Виявляє ця сукупність інновацій і активний словотвірний потенціал. Уже засвідчені похідні передусім реалізують статичні й динамічні ознаки цього нового об’єкта діяльності українського суспільства. У текстах натрапляємо на низку прикметників і дієслів, утворених від різних варіантів адаптування англійської абревіатури e-mail: емейловий (домен), е-мейловий (тандем, тероризм) з такими експресивно-зарядженими похідними на його основі, як „робочо-емейловий (рівень знання англійської мови) або есемесно-дзвінково-емейлові шляхи (поширення застуди), мейловий (контакт, сервіс, ланцюг пам’яті, зв’язок, режим, спам, клієнт, кур’єр, реклама, флеш-моб, рахунок), і-мейловий (адреса); емейлувати (мейлувати, імейлувати), мейлити (імейлити), імельнути. Збереження в професійному спілкуванні неадаптованої англійської абревіатури e-mail чи вживання її українських відповідників з дефісом всередині призводить до окремого написання складників найменувань об’єктів, що входять до сфери електронного зв’язку, напр.: е-мейл користувач, власник e-mail, e-mail реклама, відправник/одержувач e(E)-mail. Натомість використання адаптованого українського відповідника без дефіса дає змогу утворити композити на кшталт емейл-система. З огляду на непрозорість основи (еі)мейл- та широту семантики основи електрон-, а також закріплення іменника електронник у значенні ‘фахівець з електроніки, електронної техніки’, нас не дивує відсутність найменувань особи пов’язаної з електронною поштою, похідних від них, таких, як іменники поштар, поштовик, похідні від слів пошта, поштовий, або композит листоноша. Маємо на сьогодні лише складені номінації, подібні до поданих вище відправник/одержувач e(E)-mail, е-мейл користувач, власник e-mail, мейловий клієнт, мейловий курєр.

Зіставлення конкурентної групи українських номінацій електронної пошти з матеріалом інших слов’янських мовах дає чимало збігів. Усі вони засвідчують паралельне функціонування базової словосполуки-перекладу англійського electronic mail та різних варіантів адаптування абревіатури e-mail, пор.: білорус. электронная пошта, э-пошта, эмейл, мейл, рос. электронная почта, эмейл, мейл, электронка, э-почта, мыло, емеля, эля (элька), пол. poczta elektroniczna, e-poczta, email/e-mail/eMail/emejl, mail/mejl, imejl, македон. електронска пошта, е-пошта. Словотворчу активність, як свідчать інтернет-ресурси, тексти національних корпусів російської і польської мов, а також нові словники словацької і чеської мов, виявляють варіанти, відповідні українським мейл і емейл, пор.: рос. мейлить, е-мейлить, емелить, мейловый, е-мейловый, мейловик, пол. e-mailować / emailować, imejlować, mailować/mejlować, emailowy/eMailowy/emejlowy/mejlowy, emailowanie, mailowanie, emailowicz, а також словац. emailový [SKMS: 125], чес. e-mailoman, e-mailovací, mejlik [NSČ: 106, 252]. Тексти виявляють різні пріоритети деяких варіантів в окремих мовах, зокрема, їх різну здатність утворювати словосполуки для потреб різних сфер комунікації. Наприклад, за даними Національного корпусу польської мови Польської Академії наук (NKJP PAN), з прикметником mejlowy зафіксовано 11 прикладів (Informacje wysyłane przez klienta są szyfrowane, a potwierdzenia przesyłane do klienta na jego adres mejlowy są zabezpieczone certyfikatem elektronicznym – Dziennik Internautów, 18.05.2009), emailowy/eMailowy – 9 (Na stronie oferujemy darmowy 5-dniowy kurs eMailowy – Dziennik Internautów, 21.12.2004, Jeśli tak – a mimo to program zgłasza błędy – to formularz trzeba wysłać do ZUS, a zastrzeżenia zgłosić na adres emailowy – Gazeta Wyborcza, 01.02.1999), а з прикметником emejlowy – жодного (результати пошуків на лютий 2013 р.). У цій групі номінацій-конкурентів в інших слов’янських мовах спостерігаємо й формування гіперо-гіпонімічних відношень між новим (засвоюваним) і старим (засвоєним) іншомовним ресурсом, тобто з відповідниками українського пошта, що й сприяє збереженню таких конкурентів у новому «синтаксисі» цієї мобільної ділянки слов’янських лексиконів.

Конкурування спостерігаємо не лише в ресурсах профілювання нових понять, а й у ресурсах категоризації номінацій, стосовних об’єктів зі спільними ознаками. Аброоснова -мат-, утворена в німецькій мові на базі давнього грецизма автомат (пор. нім. Bankomat), демонструє тенденції формування нових словотвірних рядів в українській та інших слов’янських мовах. Українські словники радянського часу вже засвідчили юкстапозити зі словом автомат в ролі категоризатора. Вони дають також можливість спостерегти зростання активності цього слова в ролі маркера мовної категоризації. Якщо СУМ до 1980 р. зареєстрував в українському лексиконі лише складні слова завод-автомат і телефон-автомат, то «Словник-довідник з правопису та слововживання» С.І.Головащука на 1989 р. подав уже цілий ряд таких юкстапозитів: магазин-автомат, магнітофон-автомат, машина-автомат, пральня-автомат, хлібозавод-автомат, цех-автомат. Перетворення слова автомат на аброоснову -мат і заміну юкстапозиції на композицію можна вважати виявом дії механізму деривації, що підтримує типологічну рису української номінації – перевагу в ній синтетизму, проте в аброоснові -мат приховано можливе розрізнення ступеня автоматизації об’єкта, виражене повними основами, пор.: каса-напівавтомат [СГ: 173]. Уперше в українській мові слово банкомат в 1999 р. зареєструвала в своєму «Російсько-українському словнику іншомовних слів» Т.П.Мартиняк [РУСІС: 43]. Новий однотомний академічний «Словник української мови» 2012 р. у своєму реєстрі подав композит банкомат з похідним від нього прикметником банкоматний і композит паркомат [СУМ-2012: 43, 720]. Проте в текстах натрапляємо на значно ширший спектр композитів з кінцевою аброосновою -мат: вітромат, інфомат, кавомат, музомат/музикомат. Функціонують такі слова і в інших слов’янських мовах у поєднанні як з іншомовними, так і з питомими основами: рос. банкомат [ТСРЯ: 74], витромат, игромат, инфомат, кофемат; пол. infomat, kawomat, kondomat, mammomat, napojomat, numerkomat, parkomat, relaxomat, tempomat [27: 174-180], чес. bankomat [NSČ1: 39], хорват. igromat, болг. банкомат. Наявні й відмінності в найменуваннях. Наприклад, у чеській мові на позначення автомату для оплати паркування вже згаданий словник «Нові слова в чеській мові» фіксує інновацію parkovník [NSČ1: 202], а на позначення довідкового автомату (укр. інфомат, рос. инфомат, пол. infomat) – композит infokancelář та номінацію-словосполуку informační kancelář ‘інформаційний секретар’ [NSČ2: 174]. Російські джерела для деяких інновацій з кінцевою аброосновою -мат подають гіпоніми-власні назви на зразок Евромат як найменування мережі мобільних новин, пор. з ресурсів Google останнього часу – Мобильные новости страны, мира. ЕвроМАТ от ЕвроСеть. Натомість у російськомовних текстах натрапляємо й на ряд омографів-композитів, де основа -мат співвідносна не з лексемою автомат, а з лексемою мат в значенні матрац, покривало, підстилка. Наприклад, Евромат може становити найменування різновиду теплоізоляційних матів або програми створення нових захисних матеріалів. Очевидно, з цієї причини назва Евромат зникла з кола російських ергонімів. Її замінив онім Евроматрас/ЕвроМатрас. У болгарських текстах нам вдалося засвідчити вживання лексеми Евромат як оніма, пор. з болгарських ресурсів Google (пошук початку серпня 2011 р.): Редовната годишна среща на Евромат (Европейската федерация на игралната и развлекателна индустрия) «Чергова річна зустріч Євромат (Європейської федерації гральної та розважальної індустрії)». В українській мові, попри активне вживання композитів з аброосновою -мат, наприклад, у професійній комунікації, загальній розмовній практиці, спостерігаємо чітку функціонально-стилістичну диференціацію таких новотворів і співвідносних з ними словосполук. Наприклад, в офіційно-діловому мовленні, урядових документах натрапляємо не на композит паркомат, а лише на словосполуки паркувальний автомат або паркувальний термінал (пристрій), пор.: Паркувальний автомат технічний пристрій, призначений для сплати збору за паркування та вартості послуг з утримання майданчиків для платного паркування за допомогою спеціальних платіжних карток та готівкою (з постанови № 1342 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів» від 3 грудня 2009 р.). Паралельно з композитом інфомат вживано словосполуку довідковий автомат: Злякав її довідковий автомат «Правила поведінки в критичній ситуації», що стоїть на вул. Тверській (tyzhden.ua, 18.07.2008), а паралельно з композитами-варіантами музикомат і музомат функціонує словосполука музичний автомат, на базі якої їх утворено, пор. з пошуків у Google початку серпня 2011 р.: Музичні та гральні автомати (для кав'ярень, барів, ресторанів, гральних залів) від підприємства-виробника, …музомат для замовлення не тільки музики, а також кліпів або …зарядив у музикомат аж 50 гривень і замовив цілу купу музики. А останні наші пошуки в інтернет-ресурсах засвідчили переважне вживання саме словосполуки музичний автомат, пор.: В одному з ресторанів Сан-Дієго двоє зловмисників викрали музичний автомат, сплутавши його з банкоматом (Високий замок, 04.03.2013). Таке співіснування композитів і словосполук властиве й іншим слов’янським мовам, пор. рос. инфомат и многофункциональный информационный терминал, электронный терминал самообслуживания, инфокиоск и информационный киоск, пол. infomat і terminal informacyjny, infoKiosk і kiosk informacyjny. Цікаво, що англійська мова для позначення таких пристроїв використовує не композитну модель з основою -mat, а словосполуки або композити іншої будови, наприклад, укр. банкомат – англ. electronic cash terminal ‘електронний термінал для видачі готівки’ або automatic cash terminal, ATM ‘автоматичний термінал для видачі готівки’, поширена у британському варіанті англійської мови сполука cash dispenser ‘буквально – розподільник готівки’ та американізм automatic teller machine ‘буквально – автоматична машина-касир’, укр. музомат/музикомат, музичний автомат – англ. juke-box ‘буквально – коробка в дешевому ресторані або дансингу’ (з англ. juke – дешевий ресторан, дансинг і boxкоробка), пор. також рос. игромат, хорват. igromat – англ. game-playing machine, game-machine, playing machine ‘гральна машина, машина для ігор’ [LINGVO’12].

Аналіз співвідношення своїх, засвоєних і засвоюваних ресурсів у сучасній слов’янській номінації виявляє тиск на них усталеної системи мови, яка спричинює вибір того з них, який найбільше відповідає когнітивним і комунікативним потребам мовців або їх семантико-прагматичну й функціонально-стилістичну диференціацію. Такі ресурси за нормальних обставин розвитку національної мови не витісняють один одного з арсеналу мовця, а, навпаки, взаємодіють, доповнюючи, посилюючи й уточнюючи втілення певного поняття, формуючи широкі й різноманітні поля вербалізаторів певних активних у сучасній мовній свідомості слов’ян спільних об’єктів номінації. Г.О.Винокур у своїй праці 1925 р. «Культура мови» так визначив перспективу конкурування в мові різних ресурсів номінації: «Для кожної мети, – писав він, – свої засоби, таким має бути гасло лінгвістично-культурного суспільства» [1: 114]. Завдання мовознавців – оцінити такі ресурси і на основі всебічного обстеження їх функціонального потенціалу подати мовцям надійні рекомендації щодо їх використання в різних сферах сучасної мовної практики, забезпечуючи в такий спосіб самобутність слов’янської номінації та її відкритість до нових реалій життя світової спільноти.

 

Умовні скорочення джерел

 

АУТС – Пройдаков Е. М., Теплицький Л. А. Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, Інтернету і програмування. – К.: СофтПрес, 2006. – 824 с. – Вид. 2-е, доп. і доопрац.

КСЖЛ – Ставицька Л. Короткий словник жарґонної лексики української мови. – К.: Критика, 2003. – 336 с.

КФІ – Комп’ютерний фонд інновацій в сучасній українській мові Інституту української мови НАН України

НКРЯ – Национальный корпус русского языка: електронний ресурс – www.ruscorpora.ru

РУСІС – Російсько-український словник іншомовних слів / Укл. Т.П.Мартиняк. – Х.: Прапор, 1999. – 392 с.

СГ – Головащук С.І. Словник-довідник з правопису та слововживання / Головащук С.І.; за ред. В.М.Русанівського. – К.: Наук. думка, 1989. – 832 с.

СЖ – Російсько-український словник / За ред. В.В.Жайворонка. – К.: Абрис, 2003. – 1424 с.

СМ – Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник довідник. – Л.: Світ, 2002. – 130 с.

СНУ – Словотворчість незалежної України (1991-2011) / Укладач А.Нелюба. – Х.: Харків. іст.-філол. тов-во, 2012. – 608 с.

ССІС – Сучасний словник іншомовних слів / Укл. О.І.Скопненко, Т.В.Цимбалюк. – К.: Довіра, 2006. – 789 с.

СУМ – Словник української мови: в 11 т. – К.: Науклва думка, 1970-1980.

СУМ-2012 – Словник української мови / Кер. В.В.Німчук та ін. / Відп. ред. В.В.Жайворонок. – К.: ВЦ «Просвіта», 2012. – 1320 с.

ТСРЯ – Толковый словарь русского языка конца ХХ в.: Языковые изменения / Глав. ред. Г. Н. Скляревская. – СПб.: Фолио-Пресс, 2000. – 700 с.

LINGVO’12 – багатомовний електронний словник фірми ABBYY LINGVO 12.

NKJP – Narodowy Korpus Języka Polskiego: електронний ресурс – www.nkjp.pl

NSČNová slova v češtině: Slovník neologizmů / Pod ved. O. Martincové. – Praha: Academia, 2004. – Vyd. 2. – 568 s.

SKMS – Slovník koreňových morfém slovenčiny / Hlav.red. M.Sokolová, M.Ološtiak, M.Ivanová. – Prešov: Filozof. fak. Prešov. univ. v Prešove, 2005. -584 s.

 

Література

 

  1. Винокур Г.О. Язык «нэпа» // Культура языка. – М.: КомКнига, 2006. – Изд. 3-е, доп. – С.115–139.
  2. Глобализация – этнизация: этнокультурные и этноязыковые процессы: в 2-х кн. / [отв. ред. Г.П.Нещименко]. – М.: Наука, 2006.
  3. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.) / М.А.Жовтобрюх. – К.: Наукова думка, 1970. – 301 с.
  4. Исаченко А.В. К вопросу о структурной типологии словарного состава славянских литературных языков // Slavia. – Praha: ČSAV, 1958. – Roč. XXVII. – Seš.3. – S. 334-352.
  5. Карпіловська Є.А. Конкурування варіантних номінацій як вияв тенденцій розвитку лексикону: регулятори рівноваги // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.122–132.
  6. Карпіловська Є.А. Семантико-прагматична диференціація словотворчих ресурсів мови: своє та засвоєне // Новые явления в славянском словообразовании: система и функционирование: Докл. ХІ Междунар. науч. конф. Комиссии по славян. словообразованию при Междунар. комитете славистов / Под ред. Е.В.Петрухиной. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2009. – С.228-244.
  7. Карпіловська Є.А. Функціональний потенціал конкурентних моделей словотворення: параметри стабільності похідних // Функцыянальныя аспекты словаўтварэння: Дакл. IX Міжнар. навук. канф. Камісіі па славян. словаўтварэнню пры Міжнар. камітэце славістаў / Навук. ред. А.А.Лукашанец. – Мінск: ВТАА «Права і эканоміка», 2006. – С.92-101.
  8. Клименко Н.Ф. Аглютинативність в українському словотворенні // Українське мовознавство. – К.: Либідь, 1990. – Вип. 17. – С.96–104.
  9. Ковалик І.І. Вчення про словотвір: словотворчі частини слова / Ковалик І.І. // Вчення про словотвір: Вибрані праці / [упорядник та автор передмови Василь Ґрещук]. – Івано-Франківськ-Л.: Місто НВ, 2007ю – С. 21-169.
  10. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа / Костомаров В.Г.. – СПб.: «Златоуст», 1999. – Изд.3-е. – 326 с.
  11. Лукашанец А. Працесы інтэрнацыяналізацыі ў рускай, беларускай і ўкраінскай мовах // Słowotwórstwo/Nominacja / [red. nauk. I.Ohnheiser]. –Innsbruck: Univer. Innsbruck; Opole: Uniwer. Opolski, 2003. – С. 59–77.
  12. Лукашанец А. Тэндэнцыя да нацыяналізацыі ў рускай, беларускай і ўкраінскай мовах // Słowotwórstwo/Nominacja / [red. nauk. I.Ohnheiser]. –Innsbruck: Univer. Innsbruck; Opole: Uniwer. Opolski, 2003. – С. 137–151.
  13. Лучик А. Словник еквівалентів слова української мови / Лучик А. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 174 с.
  14. Мельничук О.С. Еволюція мови // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид. «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2007. – 3-є вид. – С.172–173.
  15. Мельничук О.С. Розвиток мови як реальної системи // Мовознавство. – 1981. - № 2. – С.22–34.
  16. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / О.Г.Муромцева. – К.: Вища школа, 1985. – 152 с.
  17. Нещименко Г.П. Проявление тенденции экономии в номинации славянских языков. Восточно- и западнославянские языки. Языковая экономия как импульс динамики номинационной системы // Słowotwórstwo/Nominacja / [red. nauk. I.Ohnheiser]. –Innsbruck: Univer. Innsbruck; Opole: Uniwer. Opolski, 2003. – С. 288–306.
  18. Остапчук О.А. Языковое варьирование как фактор внутренней динамики в современном украинском языке: уровни и способы манифестации / О.А.Остапчук // Глобализация – этнизация: этнокультурные и этноязыковые процессы: в 2-х кн. / [отв. ред. Г.П.Нещименко]. – М.: Наука, 2006. – Кн.1. – С. 210-238.
  19. Паламарчук Л.С. Про принципи добору лексичного інвентаря для загальномовного словника // Мовознавство. – 1973. – № 3. – С. 3-11.
  20. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль / М.М.Пилинський. – К.: Наукова думка, 1976. – 287 с.
  21. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой. – М.: Прогресс, 1986. – 432 с.
  22. Таран А.А. Конкурування номінацій у сучасній українській літературній мові: тенденції стабілізації нової лексики. – Черкаси: Видавець Ю. Чабаненко, 2011. – 232 с.
  23. Тараненко О.О. Мода в мові // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид. «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2007. – 3-є вид. – С.384.
  24. Buzássyová K. Tendencia k nacionalizacii v ceskom a slovenskom tvoreni slov // Słowotwórstwo/Nominacja / [red. nauk. I.Ohnheiser]. –Innsbruck: Univer. Innsbruck; Opole: Uniwer. Opolski, 2003. – S. 152–159.
  25. Kreja B. Autobus i inne formacje na -bus (też -wόz) // Bogusław Kreja. Studia z polskiego słowotwόrstwa. – Gdańsk: Wyd. Uniwer. Gdańskiego, 1996. – S. 220–227.
  26. Kreja B. Ewolucja systemu słowotwórczego i jej przyczyny (na materiale polskim) // Slavische Wortbildung: Semantik und Kombinatorik / [Swetlana Mengel (Hrsg.)]. – Münster-London-Hamburg, 2002. – S.305–317.
  27. Ochmann D. Nowe wyrazy złożone o podstawie zdezintegrowanej w języku polskim / Ochmann D. – Krakόw, 2004. – 250 s.
  28. Waszakowa K. Przejawy tendencji do internacjonalizacji w systemach słowotwórczych języków zachodniosłowiańskich // Słowotwórstwo/Nominacja / [red. nauk. I.Ohnheiser]. –Innsbruck: Univer. Innsbruck; Opole: Uniwer. Opolski, 2003. – S. 78–102.