Наукові проекти

Карпіловська Є.А. НОВА УКРАЇНА У СЛОВОТВІРНІЙ НОМІНАЦІЇ: зміни у мовному «кресленні» світу

Карпіловська Є.А. Нова україна у словотвірній номінації: зміни у мовному «кресленні» світу // Відображення історії та культури народу в словотворенні: Доповіді ХІІ Міжнародної наукової конференції Комісії зі слов’янського словотворення при Міжнародному комітеті славістів, Київ (25-28 травня 2010р.) / Упорядкування та наукове редагування Н.Ф.Клименко і Є.А.Карпіловської. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2010. – С. 91-109.

 

 

Євгенія А. Карпіловська

(Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Київ)

 

НОВА УКРАЇНА У СЛОВОТВІРНІЙ НОМІНАЦІЇ:

зміни у мовному «кресленні» світу

 

Зміни в суспільстві за 19 років існування незалежної України не могли не відбитися в українській мові. Це передусім засвідчують різні типи лексичних інновацій: новозапозичення, новотвори та неосемантизми, або нові слова-значення як вияви найоперативнішої реакції мови на соціодинаміку. Активність однослівних номінацій у поповненні номінаційного корпусу української мови переконливо доводить збереження її типологічних рис як мови флективної з провідною роллю синтетизму у концептуалізації суспільно значущих понять, їх категоризації та специфікації (профілюванні) [Вихованець 2007]. Образно кажучи, саме новотвори відіграють провідну роль у зміні як українськомовного «креслення» дійсності в цілому (послугуючись термінами креслення, в її загальному мовному вигляді), так і «креслення» окремих її об’єктів, їх сукупностей чи реальних і ментальних просторів з ними (їх вигляду у певній мовній проекції). Такі нові деривати і засвідчують способи категоризації суспільно значущих понять, або, за влучним висловом О.А.Земської, ключових слів доби, що протягом певного часу перебувають «у фокусі соціальної уваги» [Земская 2000: 92]. Роль нових категоризаторів виконують: 1) нові для української мови основи або 2) уже наявні основи, що зазнали неосемантизації, дальшого структурування позначеного поняття, а отже, виформували нові семантичні валентності, та 3) нові словотворчі форманти (афікси чи основи-афіксоїди), що можуть у новій формі виражати уже наявні категорійні (категорійно-розрядні) словотвірні значення або 4) нові розрядні значення у вже відомій формі [Онхайзер 2003: 47; Українська мова 1999, Kreja 2002]. Активну присутність реалій і понять, позначених новими похідними, у мовній свідомості українців, їх номінаційну та комунікаційну значущість доводить продуктивність, серійність певних словотворчих засобів у сучасному українському словотворенні. В українській мові, як і в інших слов’янських, до процесу пізнання світу, створення цілісного уявлення про нього широко залучено технічні, фізичні й математичні терміни в ролі категоризаторів нових понять. Завдяки цим ресурсам концептуалізації суспільних зрушень в осмисленні змін уже наявного «креслення» України пожвавлюється комплекс вербалізаторів понять порядку (підпорядкування), виміру, розміщення, співвідношення об’єктів у спільному для їх функціонування просторі, структурування самого такого простору. До цього процесу залучено комплекс основ, слів-категоризаторів та афіксів з просторовими, часовими й оцінними значеннями: не-, анти-/проти-/контр-, біля-/навколо-/довкола-/близько-, поза-, над-/супер-/топ-/мега-, пост-/після-/по-, до-/перед-, квазі-/псевдо-/ерзац-/недо-/ніби-/нібито-, -подібний/-видний/-оїдний. Усі ці категоризатори попри розмаїття властивих їм ознак зближує диференційно-номінативна функція, спільне категорійне значення неналежності або неповної чи позірної (несправжньої) належності означуваного поняття (об’єкта, його атрибутів) до того, що означено мотиватором таких новотворів, а отже, участь у систематизації змін у дійсності, вибудовуванні нової її мовної картини («креслення»).

З’ясування тенденцій використання мовних ресурсів, зокрема словотворчих, для осмислення суспільних змін, встановлення спектру їх дії у процесах категоризації дійсності, семантико-функціонального потенціалу – завдання, для українських мовознавців невідкладне. Його виконання в рамах підготовки нової тритомної академічної граматики української мови, безпосередню роботу над якою в Інституті української мови НАН України розпочато цього року, передбачає з’ясування обсягу змістових, формальних та функціональних зрушень, які відбулися в складі словотворчих ресурсів, способах і моделях українського словотворення від часу виходу в світ попередньої академічної граматики – п’ятитомної “Сучасної української літературної мови» (1968-1973 рр.), встановити їх значення для розвитку словотвірної системи, місце і роль у концептуалізації, категоризації та аспектуалізації дійсності у мовній свідомості сучасного українця [Клименко 2006; Клименко/Карпіловська/Кислюк 2008; Карпіловська 2008]. Таке всебічне вивчення розвитку словотвірної системи української літературної мови та закономірностей її функціонування у суспільній, груповій і індивідуально-авторській мовній практиці у часовому проміжку, принаймні, у півстоліття (пор. період 1945-1995 рр., визначений для аналізу стану сучасних слов’янських мов авторами проекту “Najnowsze dzieje języków słowiańskich” під егідою Міжнародного комітету славістів (координатор проекту – проф. С.Гайда)) забезпечує передусім зіставлення сучасного її стану з тим, який їй передував і який засвідчили словники, граматики й тексти радянського часу. Можливість такого моделювання динаміки української словотвірної номінації в її зв’язках із динамікою суспільства протягом ХХ – початку ХХІ століття дають комп’ютерні словникові бази української мови, які є в розпорядженні дослідників української мови. Це: 1) фонд інновацій в українській мові періоду незалежності (на сьогодні він уже налічує понад 17 тис. одиниць текстово-ілюстративної та параметричної баз, далі – КФІ) та морфемно-словотвірний фонд української мови радянської доби (охоплює понад 170 тис. слів параметризованої бази, далі – МСФ), створені у відділі структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України [Карпіловська 2007/2008; Klymenko/Karpilovska 1994; Карпіловська 2006: 96–104] та корпус українських словників 1920-1930-х років, підготовлений співробітниками київського видавництва «К.І.С.» («Київ-Інформ-Сервіс»[1]) Ю.Марченком, О.Телемком і А.Рисіним, до складу якого входять такі авторитетні, в тому числі, академічні видання, як три томи «Російсько-українського словника» за редакцією А.Кримського і С.Єфремова (К., 1924-1932), «Правописний словник» Г.Голоскевича (К., 1930, 7-е вид.), «Український стилістичний словник» І.Огієнка (Львів, 1924), «Російсько-український словник правничої мови» за редакцією А.Кримського (К., 1926) та інші.

Поява нових найменувань неминуче призводить до істотних зрушень в системній організації лексикону мови. Проте як у будь-якій живій матерії, і у мові діє закон збереження енергії, наслідком якого завжди стає новий «порядок із хаосу» [Пригожин/Стенгерс 1986], нова організація системи мови або певних її динамічних ділянок. Стосовно новотворів не можна не погодитися з думкою Б.Креї, що «розвиток словотворення полягає не тільки у поповненні системи, в її постійному збагаченні, але також в її постійному впорядкуванні. Коли в одному місці цієї системи виникає певне порушення рівноваги, наприклад, функціональної, то починають діяти сили, завданням яких є відновлення такої рівноваги» [Kreja 2002: 305]. Своїм завданням у пропонованій розправі і ставлю виявити не лише нові словотворчі категоризатори понять, значущих для історії та культури нової незалежної України, пояснити активізацію уже відомих українським мовцям зразків словотворення, а й з’ясувати засоби та тенденції врівноваження мобільних оновлюваних ділянок словотвірної системи сучасної української мови і українськомовної картини сучасного світу в цілому. Значення словотворчих категоризаторів зростає для спостережуваного нині в українській мові процесу поглиблення концептуалізації дійсності через, з одного боку, ускладнення певних об’єктів номінації, набуття ними мірності (=неоднозначності, багатоаспектності) чи її поглиблення, а з другого – їх систематизацію, взаємопов’язування, узагальнювання на підставі певних спільних ознак. Це, на мою думку, зайвий раз доводить слушність міркувань німецького філософа Бернарда Нусса, якого у зв’язку зі значущістю концепта Ordnung ‘порядок’ для світосприйняття німців цитує у своїй праці «Angst» А.Вежбицька: «Для того щоб голова могла нормально функціонувати, а на душі могло бути спокійно, необхідно жити у впорядкованих рамках» [Вежбицкая 2001: 117].{mospagebreak}

Значущість різноспрямованих, але взаємопов’язаних понять «розмаїття, ускладнення, множення різновидів об’єкта» і “впорядкування, узагальнення об’єктів з новими ознаками та відношеннями» для мовної свідомості сучасного українця доводить активне творення в сучасній українській мові різноманітних нових системних лексичних об’єднань: парадигматичних (антонімічних, синонімічних, гіперо-гіпонімічних, партитивних), а також епідигматичних (власне словотвірних) з уже відомими номінаціями. На прикладі саме таких оновлених вербалізаторів уже відомих понять найвиразніше, на мій погляд, простежуємо напрямки й важливі ділянки відображення у мові соціодинаміки нової України. У ролі нових категоризаторів знайомих понять виступають як питомі, так і запозичені афікси, основи й слова. Зрушення в будь-якій системі спричиняє, як відомо, зміна в її елементах. І зрушення в мовному «кресленні» суспільного життя сучасної України також передусім виявляють окремі значущі для нього об’єкти номінування. Моє переконання у перспективності вивчення такого великою мірою спеціалізованого шару української літературної лексики для розуміння тенденцій розвитку мовної концептуалізації та категоризації світу, місця в ньому ресурсів і способів національних (культурно і мовно специфічних) і загальнолюдських (типових, принаймні, для слов’янських мов), зміцнюють міркування, висловлені ще в 1958 р. О.В.Ісаченком. Аналізуючи джерела розвитку сучасних слов’янських мов, він твердив, що найпоказовішими для них можуть бути «саме ті лексичні елементи, які безпосередньо відображають найбільш активні прояви сучасного життя. Такими елементами є ті слова, які, доволі умовно, можна назвати «термінологічними» [Исаченко 1958: 336], а не побутова лексика з її виразним «субстратом» чи «адстратом».

Для концептуалізації поняття «об’єкт дійсності певної будови» особливої ваги нині набула запозичена з латини лексема структура, давно відома українській мові. Академічний «Словник української мови» в 11 тт. (далі – СУМ) подав її з такими дефініціями: 1. Взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова (з прикладами структура ґрунту, структура східнослов’янських літературних мов, структура сталі, фізична структура (дробового набою), геологічна структура (берега та островів) і 2. Устрій, організація чого-небудь (з прикладами нова структура комсомольських організацій, структура союзу) [СУМ ІХ: 789]. Академічний двотомний «Словник синонімів української мови» (далі – ССУМ) засвідчив слово структура в синонімічному ряді з домінантою будова, члени якого здатні виражати 6 аспектів загального значення «будова, організація, лад чогось»: 1) взаємне розташування частин у складі чого-н.: будова, структура, побудова; 2) взаємозалежність, взаємозумовленість компонентів всередині певного цілого: організація; 3) будова літературного твору: композиція, архітектоніка (спец.); 4) переважно щодо мови: стрій, лад; 5) будова частини тіла: склад і 6) будова машини, механізму, приладу; будова словосполучення, речення і под. мовних одиниць: конструкція [ССУМ І: 99]. За даними КФІ, сучасна українська мовна практика дедалі активніше засвідчує вживання цього слова саме в значенні «об’єкт певної будови», а не його властивості, тобто у функції суб’єкта висловлення, а не його атрибута. Такий неосемантизм уперше 1999 р. засвідчила в своєму «Російсько-українському словнику іншомовних слів» Т.П.Мартиняк, пор.: структура – 2) те, що має певний устрій, організацію [РУСІС: 285][2]. «Сучасний словник іншомовних слів» О.І.Скопненка та Т.В.Цимбалюк (далі – ССІС) зареєстрував його вже з такою дефініцією: структура – 2) підприємство, організація [ССІС: 650]. З приступних нам новітніх слов’янських словників чи не першим таке значення слова структура зафіксував «Тлумачний словник російської мови кінця ХХ ст.: Мовні зміни» за редакцією Г.М.Скляревської (далі – ТСРЯ). У цьому джерелі вміщено такі два нових значення слова структура: 1. Державна, приватна установа, організація, формування, громадське, неформальне і т.ін. об’єднання, що має певну будову, устрій (з прикладами коммерческая, банковская, риэлтерская с., мафиозная с., структуры организованной преступности, государственная структура, криминальные структуры, силовая структура, теневая структура і 2. Складена номінація Энергетическая структура як синонім до слова біополе [ТСРЯ: 615-616]. Матеріали КФІ унаявнюють широкий спектр нових складних об’єктів життя сучасної України зі словом структура в ролі опорного слова словосполуки чи основи-ономасіологічного базиса композита. Конкурування кілька- і однослівних номінацій з цим категоризатором засвідчує, з одного боку, переважний шлях їх творення – від аналітичного найменування, сполучення іменника-об’єкта номінації з прикметником чи залежним іменником-виразником нової його ознаки – до синтетичного найменування, нового композита, а з другого – вказує на базу, потенціал словосполук для творення ще не реалізованих синтетичних номінацій, пор.: бізнесструктура/(бізнес-структура (=бізнесова структура), держструктура, PR-структура/піар-структура, кіноструктура, медіа-структура, євроструктури (= європейські структури), політструктури (=політичні структури) і пор. владні структури (= структури влади), урядова структура, правоохоронні структури, силові структури, комерційна структура, підприємницькі структури, тіньові структури, фіктивні структури, приватно-комерційні структури, євроазійські структури тощо. Крім того, трансформація таких номінацій виразно засвідчує їх різну когнітивну функцію, пор.: політична структура і структура політики, владна структура і структура влади. Таким чином, слово структура в значенні «об’єкт певної будови» стає новим категоризатором явищ змінюваної української дійсності, доказом чого є його здатність вживатися як в однині, так і у множині. Глибинний зв’язок мовних одиниць, що набувають статусу категоризатора, з культурноспецифічними й культурнозначущими концептами підкреслювала свого часу А.Вежбицька на прикладі, зокрема, німецької основи -sicher «захищений, певний своєї безпеки» (див. її приклади diebessicher «захищений від злодіїв», fälschungsicher «захищений від підробок» (про документ, наприклад, про паспорт) [Вежбицкая 2001: 107]. Показова і активність осново- і словоскладання на цьому етапі осмислення суспільних змін, нових явищ дійсності. На це вже також звертали увагу дослідники динаміки слов’янських мов [Клименко 2003; Онхайзер 2003: 47]. І.Онхайзер у відомій монографії «Словотворення. Номінація» виділяє активізацію словоскладання як одну з основних тенденцій розвитку сучасної слов’янської номінації, яка потребує на цьому етапі формування нової національномовної картини світу прозорих, однозначних категоризаторів. Це живить потужний струм аналітичних найменувань, зокрема, у сучасній українській номінації, а також підтримує перевагу композитів і юкстапозитів над простими афіксальними похідними [Клименко 2003, Клименко/Карпіловська/Кислюк 2008]. О.П.Єрмакова, досліджуючи активну тенденцію повторного використання словотвірних моделей у сучасній російській мові, дійшла висновку, що залежно від ознакової чи предметної мотивації такі похідні можуть ставати багатозначними за рахунок розширення кола денотатів або, навпаки, з багатозначних ставати однозначними, формуючи узагальнювальне значення [Ермакова 1999].

Як можу судити за приступними мені джерелами, така тенденція щодо розвитку значення слова структура і перетворення його на активний словотворчий категоризатор, крім української і російської, мало властива іншим слов’янським мовам. Наприклад, словник «Нові слова у чеській мові» за редакцією О.Мартинцової [NSČ: 283] у 1-му виданні 1998 року, що охопив нову чеську лексику за період 1985-1995 рр., подав складену номінацію stará struktura в двох значеннях «стара номенклатура, яка працювала до 1989 р.» та «консервативна, старомодна людина». Проте у 2-му виданні цього словника 2004 р., що вмістив лексику за часовий відтинок 1996-2002 рр., цієї номінації, як і нових номінацій зі словом структура, немає. Не трапилися мені такі номінації і в індексах нових слів у болгарській і польській мовах, що їх подали у своїх працях Ц.Аврамова [Аврамова 2003], Д.Охман [Ochmann 2004] і К.Вашакова [Waszakowa 2005].{mospagebreak}

Вироблення в основи-категоризатора узагальненого значення і внаслідок цього розширення сфери її функціонування спостерігаємо і в номінаціях з категорійним значенням «форма, різновид об’єкта». До них належить віднедавна слово версія. Цей давній латинізм (лат. versus з вихідним значенням «борозна; рядок») «Словник чужомовних слів» І.Бойкова, О.Ізюмова, Г.Калишевського та М.Трохименка (Х., 1932, далі – СЧС), повернений до наукового обігу в Україні київським видавництвом «Родовід» при музеї відомого українського художника Івана Гончара 1996 р. репринтом з його 2-го, нью-йоркського, видання 1955 р., зафіксував у значеннях: 1) мовний зворот; 2) виклад, тлумачення; 3) вістка, чутка; 4) обертання, перевертання [СЧС: 87]. СУМ подає таку узагальнену дефініцію цього слова – «один з кількох різних переказів, викладів або одне з тлумачень якогось факту, події» [СУМ І: 331]. У текстах українських ЗМІ, сучасній професійній українській мовній практиці, за даними КФІ, лексема версія функціонує як приховане повторне запозичення, цього разу – з англійської мови, пор. в багатомовному електронному словнику LINGVO’12 англ. version у значенні «варіант, перекладення» – movie version of a novel, stage version of a novel. Саме в такому значенні слово версія все неухильніше витісняє питомі відповідники перекладення, переспів або словосполука за мотивами (рос. переложение, перепев, по мотивам), переробка (рос. переделка, пор. також новий синонім-англіцизм римейк/рімейк з уже засвідченими від нього похідними рімейкування та кінорімейк) або раніші запозичення варіант, аранжування, адаптація, інсценівка, інсценізація, екранізація, постановка тощо. Це доводять такі нові українські композити, як Інтернет-версія, кіноверсія, онлайн-версія, радіоверсія, телеверсія, фотоверсія, аудіоверсія, префіксальне контрверсія, а також складені номінації з цим категоризатором на зразок сценічна версія, паперова версія, потокова версія, цифрова версія, україномовна (російськомовна) версія, тренувальна версія тощо. З поданих прикладів можна виснувати, що основа-категоризатор -версія відносно всіх вищеподаних її відповідників виступає в ролі гіпероніма з узагальнювальним значенням «тип, різновид, варіант об’єкта». Від слова версія в такому новому його значенні, яке, втім, ще не засвідчили українські словники, постав уже й новий прикметник версійний (пор. версійна подача підґрунтя), а також дієслово версіювати (пор. мислити – нині перш за все означає версіювати). Такі похідні переконливо доводять, що зміна в семантичній будові слова версія сприяє формуванню його нових семантичних валентностей і розширенню його словотворчого потенціалу.

Перетворення немірних об’єктів на мірні і навіть багатомірні неминуче активізувало категоризувальну функцію слів зі значенням «форма, зовнішній вигляд, спосіб об’єднання чогось», також визначальні для мовного «креслення» світу. Серед них натрапляємо на категоризатори із загальним значенням будови, вигляду чогось на взір архітектура (архітектура виконавчої влади, архітектура «нової європейської безпеки» (=європейська архітектура безпеки)), але і на назви конкретних геометричних фігур на зразок піраміда (пор. боргова піраміда (= піраміда з боргів), корупційна піраміда, фінансова мегапіраміда[3], перевернута піраміда (як метод написання новинних матеріалів у журналістиці) та ін. Витоки формування такого категоризувального значення можна вбачати у детермінізованому ЛСВ цього слова, що його засвідчив свого часу СУМ: «група предметів, укладених або складених у вигляді купки, що має широку основу і звужується догори» [СУМ VI: 538]. Слово архітектура в ролі категоризатора дуже продуктивне нині в терміносистемах інформатики та програмування, пор.: архітектура апаратних засобів, архітектура графічної підсистеми, архітектура комп’ютера, архітектура системи, архітектура клієнт-сервер та ін. [АУТС: 572], а також прикладної та комп’ютерної лінгвістики, штучного інтелекту, пор., наприклад, назву монографії російського вченого В.М.Андрющенка «Концепция и архитектура Машинного фонда русского языка» (М., 1989). Слово архітектура як позначення будови мовних об’єктів в російських спеціальних текстах засвідчив, наприклад, «Англо-російський словник з лінгвістики та семіотики» за редакцією А.М.Баранова і Д.О.Добровольського, див. тут: архитектура У прикладній лінгвістиці та штучному інтелекті – будова комп’ютерних систем, які моделюють мислення людини і володіння мовною здатністю [АРС: 26]. СУМ у 1970 р. подав це слово лише як мистецтвознавчий і будівельний термін: архітектура – Мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будов; будівельне мистецтво; // Характер, стиль будови [СУМ І: 65]. Натомість «Великий тлумачний словник сучасної української мови» за редакцією В.Т.Бусела (К., Ірпінь, 2007, 3-є вид.. далі – ВТССУМ] додає до нього вже узагальнювальне значення «концепція взаємозв’язку елементів складної структури; вміщує компоненти логічної, фізичної та програмної структури» з прикладами термінологічних словосполук архітектура обчислювальної системи, архітектура банку даних, архітектура комп’ютерної мережі, стекова архітектура, тегова архітектура, фон-нейманівська архітектура.{mospagebreak}

Формування нової структури, нової будови об’єкта відбиває нове узагальнювальне значення слова формат, пор. з матеріалів КФІ: ..тоді мріялось про дещо інший формат України, формат участі помаранчевих у перевиборах, ми не зможемо брати участі в музичних турах та концертах. Залишиться тільки клубний формат; телевізійний формат (=телеформат), аудіоформат, відеоформат, радіоформат, неформат (і неформатний), переформатувати переформатований, переформатування (уряду), переформат), форматувати (і форматуватися) форматний (кліпчик), поп-форматні (радіостанції), а також відображені неосемантизми широкоформатне представлення депутатів Верховної Ради (пор. із засвідченим у СУМі широкоформатний фільм). Дедалі певніше форма місцевого відмінка в/у форматі утверджується в ролі вторинного прийменника зі значенням способу виконання дії чи якості її суб’єкта або об’єкта, пор.: зробити у форматі телепередачі [Загнітко/Ситар/Данилюк/Щукіна 2007: 363-364] або такі приклади з КФІ: коаліція постане в новому форматі, зустріч у форматі «помаранчевої трійки», введіть номери у національному форматі (щодо мережі мобільного зв’язку), відчувати себе хоча б у форматі жартів. СЧС засвідчив це запозичення як галіцизм (пор. франц. format з лат. formatus “сформований») зі значенням «розмір аркуша паперу, книги тощо» [СЧС: 458]. У такому ж значенні понад 40 років потому його зафіксував «Словник іншомовних слів» за редакцією О.С.Мельничука (далі – СІС). СУМ через 5 років (у 1979 р.) вирізнив у цьому значенні розмовний відтінок «розмір кого-, чого-небудь» з прикладами подушки різного формату і фарб та портрет кабінетного формату), а також як термін друкарства «довжина і висота полоси набору, довжина рядка» [СУМ Х: 622].

Як засвідчили уже згадувані NSČ і NSČ-2, процес детермінізації запозичення formát в чеській мові близький до того, який спостерігаємо в українській,. Якщо в 1998 р. і це слово, і похідні від нього formátovací, formátování, formátovaný, formátovat зареєстровано ще в суто термінологічному значенні, стосовному типу оформлення графічної інформації або типу її носія, що передбачає певний спосіб упорядкування даних, пор. вміщені тут такі словосполуки з цими неолексемами, як formát stránky, formát disket, formátovat text тощо [NSČ: 91-92], то в 2-му виданні поруч із терміносполукою MP3 formát/formát MP3 знаходимо слово formát і новий похідний від нього прикметник formátový вже у детермінізованих значеннях «спосіб, тип впорядкування» (nový diskusní formát) та «жанрово-тематичний різновид радіо- чи телепередач» (hudební formát rádia, programový formát, kabelové formátové televize) [NSČ-2: 126]. Натомість щодо оцінки активного вживання слова формат у неспеціальному значенні в сучасній російській мові, на мою думку, цікаві рекомендації Л.П.Катлінської в її «Тлумачному словнику нових слів і значень російської мови» (М., 2008). Першим у ньому подано значення цього слова «прийняте у професійному арго працівників телебачення найменування виду, типу телепередачі розважального характеру» подано з ремаркою спец. (спеціальне). Друге ж узагальнювальне значення слова формат «форма, зразок, вид, склад тощо» вміщено із приписом ! Не рек. (не рекомендовано), а до конкретних прикладів вказано рекомендовані нормативні замінники, пор.: у специалистов, прошедших обкатку в магазинах этого формата (лучше: образца) або и Президент, и Правительство поставят этот вопрос в нужном формате (лучше: в нужной форме и в нужном месте) (Катлинская 2008: 353). Час і мовна практика доведуть, чи такі заміни дійсно кращі за слово формат у новій для нього ролі категоризатора, чи воно насправді є виявом швидкоплинної мовної моди, порушує мовну норму. На прикладі слова епіцентр в українській мові бачимо, наскільки невитравні навіть, з погляду фахівців, помилки у вживанні термінів. Скільки вже борються проти вживання цього слова в значенні «місце, де з найбільшою силою щось проявляється» [СУМ ІІ: 484], а мовці вперто його вживають саме так, пор. уміщений тут приклад стати справжнім епіцентром величезного політичного вулкана або такі поширені контексти, як бути в епіцентрі подій. До речі, і ССІС – один з останніх за часом видання українських словників іншомовної лексики – з ремаркою перен. (переносне) подає це значення в такому формулюванні «місце, де з найбільшою силою щось виявляється; зосередження яких-небудь подій, дій» [ССІС: 271-272].

Урізноманітнення об’єктів дійсності закономірно спричинило необхідність чіткіше окреслити їх місце в просторі, сферу їх дії. Цьому аспекту категоризації активно слугує нині питоме слово мережа. Стосовно новітніх англіцизмів з основою -нет (від англ. net «сітка, мережа») і самої такої основи в лексикалізованому її вживанні слово мережа виконує роль гіпероніма, що найвиразніше виявляє композит інтернет-мережа. Категоризувальна функція для слова мережа не нова, що засвідчили словники радянської доби, пор. приклади із IV тому СУМу 1973 р. високовольтна мережа, зрошувальна мережа, комунікаційна мережа [СУМ IV: 674]. Сьогодні цей категоризатор активний не лише в терміносистемах інформатики та обчислювальної техніки (веб-мережа, ІР-мережа, екстрамережа, інтрамережа (=корпоративна мережа), а й у професійних лексиконах інших сфер життя українського суспільства, пор.: бізнес-мережа, екомережа (=екологічна мережа), телемережа, мережа мобільного зв’язку, мережа банкоматів (=банкоматна мережа), соціальна мережа, кабельна мережа, мовна мережа (щодо телебачення як мовника). Як категоризатор сукупності об’єктів зі спільною функцією чи призначенням в останні роки активно вживано і германізм пакет. Номінації з ним, як і всі попередні розглянуті категоризатори, засвідчують різні стадії вербалізації когнітивних структур з таким поняттям у ролі об’єкта означення: кількаслівні та однослівні (композити) номінації, пор.: соціальний пакет, стартовий пакет, антикризовий/протикризовий пакет, пакет законів, професійний пакет звуку, відео і тексту, сотівський пакет документів, вдалий пакет реформ, тарифний пакет, конституційний пакет і відеопакет, держпакет, електропакет, турпакет, а також пор.: адвербіалізацію відмінкових форм цього неосемантизма голосувати «в пакеті» або затверджувати «пакетом». Якщо СУМ в 1975 р. засвідчив слово пакет в значенні сукупності лише як технічний термін (див. 4. спец. Стос. однорідних (перев. будівельних) матеріалів з прикладами арматурні пакети, пакети пиломатеріалів [СУМ VI: 18], то ССІС уже фіксує таке значення як узагальнювальне без вказівки на певну сферу вживання цього нового ЛСВ слова пакет, пор.: 4) комплект, сукупність чого-небудь, напр., П. (пакет – Є.К.) законодавчих актів [ССІС: 510]. На базі такого нового значення слова пакет з’явилася вже й низка похідних – відображених неосемантизмів на зразок пакетний (пакетне голосування, пакетне домовлення, проект «пакетної» постанови, пакетні хвилини (мобільного зв’язку)), понадпакетний (про хвилини мобільного зв’язку), пакетно (…парламент так само «пакетно» може влізти у перерозподіл комітетів… – ПіК, № 44, 2003).

Якщо подані приклади демонструють шлях виформування нових категоризаторів будови об’єктів чи їх упорядкування в певні сукупності, то активізація в категоризувальній функції таких питомих слів, як простір, вимір, площина, поле, світ унаочнюють їх нове розташування в сучасному українському реальному, ментальному та мовному просторах. Що деякі з таких лексем як мовні категоризатори координат об’єктів активізувалися в неспеціальній українській мовній практиці не так давно, вказують показники їх уживання у мовній практиці радянського часу. Наприклад, «Частотний словник сучасної української художньої прози» (К., 1981) на 500 тис. слововживань лише по 1 разу фіксує слово вимір у формах родового відмінка однини виміру і знахідного відмінка множини виміри. Натомість нині в ролі категоризатора його вживають переважно у формах місцевого відмінка однини і множини, відповідно, у вимірі та у вимірах з різноманітними означеннями – залежними прикметниками та іменниками, пор.: «Теорія брехні» в українському вимірі; в його творчості дуже помітне прагнення автора осягнути земну простоту, яка пізнається у вимірі журби і радості; Україна у сучасному вимірі транскордонного співробітництва; Вища освіта в Болонському вимірі; Історія організації у національному та локальному вимірах та інші. З’явилися уже й композити на зразок медіа-вимір, інтернет-вимір з такою основою-неосемантизмом у ролі категоризатора-ономасіологічного базиса деривата. Натомість СУМ 1970 р. у своєму 1-му томі подав цей віддієслівний іменник лише в його суто спеціальних значеннях, що посилює і введення до одного з них на позначення власне величини, яку вимірюють, ремарки мат. (математичне): вимір – 1. Визначення якої-небудь величини чогось (з прикладами зробити виміри площини підвезеного ґрунту, виміри води в тунелі); 2. мат. Величина, що вимірюється (з контекстом уживання Будинки мають кілька вимірів. Але основний один – площа). Проте, як засвідчують інші лексикографічні джерела, наприклад, уже згадуваний вище СКЄ, вживання слова вимір в узагальненому значенні «кількісний показник об’єкта, процесу» не було чужим українській мові значно раніше, а отже, існував відповідний ґрунт для набуття цим словом статуса категоризатора. Так, СКЄ серед українських відповідників російського слова измерение подає вимір з ремаркою чаще в абстр.знач. (чаще в абстрактном значении) і такими контекстами його вживання: вимір часу, простору, тепла; вимір судової кари [СКЄ І: 164]. Останній приклад зближує українське вимір також з російським мера, пор. тут же міра (вимір) кари [СКЄ ІІ: 513]. Однак уживання цього категоризатора явищ дійсності нині саме в значенні «аспект, грань, сторона, точка розгляду чогось» не виключає й впливу англійської мови, а отже, й наявності прихованого запозичення з неї. Адже цей неосемантизм близький до англійського dimension в значеннях «сторона, аспект (життя, проблеми)» та «важливість, серйозність (про ситуацію, стан речей)», пор. problem of international dimensions “проблема міжнародного масштабу, буквально – міжнародних вимірів», the issue assumed serious dimensions «справа повертає на серйозне, буквально – справа набуває серйозних вимірів» [LINGVO’12].{mospagebreak}

У цьому ж процесі нового «розкреслення» світу, створення уявлення про його нову будову в свідомості українських мовців активну участь беруть і інші математичні та технічні терміни зі значенням форми, способу організації, будови чогось або його виміру, площини, точки зору на нього, його проекції, наприклад, вертикаль як синонім до ієрархія, підпорядкування, субординація, а також горизонталь, площина, координати, вектор, площа, площина. Перенесення в іншу сферу уживання й детермінізація значення таких лексем спричинюються до їх нових означень, контекстів уживання, а отже, до появи нових похідних і складених номінацій, пор. приклади з КФІ: організація із суворою вертикаллю, виконавча вертикаль, відносний порядок у поділі сфер трьох вертикалей влади, корупційно-ієрархічна вертикаль влади, взаємодія різних органів державної влади «як по горизонталі, так і по вертикалі»[4], і відображений неосемантизм – прислівник вертикально, пор. вертикально інтегрована національна компанія (вертикально-інтегрована нафтогазова компанія); боротьба за різновекторне тлумачення свободи слова; різновекторні соціальні інтереси, різновекторні уряди, різновекторно орієнтовані політичні еліти; сума різноскерованих векторів; наш "стратегічний вектор", багатовекторна політика; багатовекторність української моди; друге пришестя "багатовекторності" на геополітичну шахівницю; політичний вектор тощо. Активні у ролі таких категоризаторів і близькі до них за значенням латинізм контекст і питомі світло, висвітлення, дзеркало, хоча останні, можливо, з огляду на їх активність у радянській новомові, значно рідше трапляються у мовній практиці сучасних українських медій: у контексті розмов про українську моду як про індустрію; контекст пріоритетів; у контексті політичних структур парламенту; в «тривожному» контексті подій нового уряду; тло і контекст намагань політичних кіл та інші. Особливо показові похідні від слова контекст у такому способовому значенні, засвідчувані в текстах медій останнім часом, напр., гасло сьогоднішнього мобільного та інтегрованого у соціоконтекст громадянина. СУМ засвідчив ще суто літературознавче значення слова контекст – «закінчений за змістом уривок тексту, що дає змогу встановити значення слова або речення, які входять до його складу» [СУМ IV: 268]. Наскільки значущі такі категоризатори місця об’єкта в просторі, проекції його сприйняття мовцем, доводить «Словник українських прийменників» за редакцією А.П.Загнітка, який подає уже багатий, глибоко нюансований синонімічний ряд вторинних прийменників (на думку І.Р.Вихованця та К.Г.Городенської – аналітичних синтаксичних прислівників [Вихованець/Городенська 2004: 342-346], з граматикалізованими відмінковими формами згаданих та інших іменників, питомих і запозичених, з таким категорійним значенням: у вигляді, у галузі, у діапазоні, у колі, у контексті, у лоні, у межах, у площині, у полі, у положенні, у районі, у проміжку, у ракурсі, у рамках (рамах), у розмірі, у розрізі, у ряді, у світлі, у сфері, у царині, у центрі [Загнітко/Ситар/Данилюк/Щукіна 2007: 313-366]. Цю тенденцію, як доводять результати виконання міжнародного наукового проекту «Слов’янські прийменники в синхронії та діахронії: морфологія і синтаксис”, можна вважати типологічною рисою інтелектуалізації сучасних слов’янських мов [Українські прийменники 2003; Всеволодова 2004; Всеволодова 2008; Конюшкевич 2006; Lachur 1999].

Категоризатори-основи та слова, які беруть участь у створенні мовного «креслення» нової України, врівноважують категоризатори-афікси у складі простих похідних, демонструючи тенденцію до дальшого згортання синтетичних номінацій з активними словотворчими формантами. В останні роки спостерігаємо зрослу активність, зокрема, складеного префікса поза- та синонімічних йому основ-афіксоїдів біля-, навколо-, довкола-. Такі категоризатори часто конкурують в номінаціях спільних понять, створюючи шкали їх вербалізаторів з різним прагматичним та функціонально-стилістичним потенціалом. Словники української мови останнього століття дають змогу простежити шлях формування моделей словотворення з такими категоризаторами локалізації об’єктів у просторі відносно один одного – похідних прикметників та іменників з цікавими для нас формантами. Наприклад, у Словнику Грінченка (далі – СГ), що моделює стан українського лексикону другої половини ХІХ – початку ХХ століття, знаходимо ще нечисленні приклади дериватів зі складеним префіксом поза-, в яких префікс по- в граматикалізованому тотально-об’єктному значенні увиразнив і посилив власне просторову семантику базового багатозначного префікса за-, пор.: позавічний – Заглазный (СГ ІІІ: 253). Прикметники на зразок позанічний та прислівники позалітісь, позаторік, позавчора засвідчують уже здатність префікса поза- виражати ознаку за місцем не лише в просторі, а й у часі. Новий формант у складі моделі уможливив і розширення твірної бази таких дериватів. До їх творення дедалі активніше залучають іменники не лише з предметною, а й з процесуальною семантикою. Завдяки цьому за точку відліку розташування в просторі починають правити, за свідченням СГ, як самі предмети (споруди, природні об’єкти), так і опредметнені стани особи чи виконувані нею дії, пор.: позаслужбовий – Внеслужебный (СГ ІІІ: 259). Якщо СГ подав стан українського лексикону другої половини ХІХ – початку ХХ століття зі свідомим його ґрунтуванням на народно-розмовній, діалектній, основі, то СКЄ спирався на здобутки української мовної практики в різних сферах науки, освіти й державного управління першої чверті ХХ століття, а отже, на матеріал, який виявляв дальшу інтелектуалізацію та семантико-функціональну диференціацію виражальних засобів української мови як мови державного управління. Уміщені в СКЄ лексеми з цікавою для нас словотвірною моделлю та її вже сформованими варіантами дають змогу простежити дальшу концептуалізацію поняття «локалізація об’єктів у просторі відносно один одного». Якщо в СГ зафіксовано лише два вищезгаданих прикметники з просторовою семантикою, вираженою складеним питомим префіксом поза-, то СКЄ вміщує вже цілу їх низку: позадній, позадоговірний, позаміський, позаочеревинний, позапартійний, позасудовий, позаумовний, позачерговий, позашкурній, позашлюбний та інші. Причому, як бачимо, зберігається не лише тенденція до розширення форми й семантики префікса-категоризатора, а й тенденція до розширення твірної бази таких прикметників: її становлять як предметні, так і опредметнені імена. Ще рясніше прикметники на позначення локалізації об’єктів у просторі, утворені за моделлю з префіксом поза-, подає СУМ. У ньому вперше зафіксовані такі похідні, як позаатмосферний, позабюджетний, позавійськовий, позапарламентський, позакошторисний, позалаштунковий, позасвідомий, позатеатральний тощо. Активність цієї словотвірної моделі для вербалізації обговорюваного різновиду означення локалізації об’єктів доводять і матеріали останнього, 3-го, видання ВТССУМу. У його реєстрі натрапляємо на такі новотвори, як позаблоковий, позавиробничий, позаестетичний, позалогічний, позасезонний, позасімейний, позастатутний та ін. Аналіз нових прикметників з просторовою семантикою, уже зафіксованих українськими словниками, і тих, які ще перебувають на сьогодні поза кодифікованою системою мови, доводить, що завдяки дальшому розширенню твірної бази прикметників триває формування опозицій класів об’єктів, які донедавна в українській мовній нормі не зіставляли за ознакою розташування в просторі відносно одне одного. Причому, контексти вживання таких новотворів переконують у тому, що така опозиція далеко не обов’язково передбачає появу оцінних конотацій. Ось кілька прикладів з КФІ: На канікулах телевізійник не намагається втекти від зовнішнього, позавідпочинкового світу (УМ, 2006, №108, с.17) (опозиція світ відпочинку (у межах відпочинку) – світ поза відпочинком (поза межами відпочинку) як опредметненим станом людини), Українська народна партія починає роботу над помилками і намагається укріпитися в політикумі за нових позавладних реалій (УМ, 2006, № 115, с.4), (опозиція реалії влади (у межах влади) – реалії поза владою, поза межами влади), …будь-які позакоаліційні домовленості не сприймаються (УС, 2006 №17, с.4) (опозиція домовленості коаліції (у межах коаліції) – домовленості поза коаліцією (поза межами коаліції)). Серед нових прикметників, утворених за цією моделлю від прийменниково-іменникових словосполук з просторовим значенням, спостерігаємо й такі, що передбачають не протиставного члена опозиції, а окреслюють координати нового об’єкта – відокремленої частини того, що називає іменникова основа твірної словосполуки, напр. з матеріалів КФІ: позафракційна група, позаконтекстове випромінювання, позаелітна верства, або пор. приклад з книжки есе Оксани Забужко «Хроніки від Фортінбраса»: …української майже немає в інституціоналізованому, позакухонному вжитку [Забужко 1999: 124]. До цього ж типу новотворів належить і іменник позашляховик (пор. з рос. внедорожник). Новотвори ж на зразок позалітературний засвідчують сталу тенденцію означень ненормативного перебування об’єкта (поза межами зіставного об’єкта) в просторі набувати оцінно заряджених конотацій, здебільшого негативних, пор.: Однозначно, що та «летюча» оцінка не була реакцією на книгу, а викликана якимись позалітературними чинниками…(Кур’єр Кривбасу, 2007, №208-209, с.379). Ці й інші приклади демонструють дальшу диференціацію в українській мові категоризаторів просторових знак об’єктів, виформування опозицій вербалізаторів явищ дійсності з різними підставами для зіставлення за їх розміщенням у просторі. Проте з префіксом за- переважають новотвори – означення об’єкта відносно певного природного об’єкта в реальному фізичному просторі: забузький, задворовий, закарпатський на відміну від утворень з префіксом поза-, що позначають перебування об’єкта, зіставлюваного з певною сутністю в соціальному або уявному просторі, напр.: позаблоковий, позавідпочинковий, позалогічний, позаестетичний, позасоціальний, позасімейний, позасезонний. Ступінь нормативності утворених за цими зразками прикметників, як бачимо, залежить від міри закріплення в когнітивній і мовній свідомості українців об’єкта, названого їх твірною основою, як просторового орієнтира для зіставлення з іншим об’єктом.{mospagebreak}

Прислівники місця в ролі категоризаторів прозоріше за префікси виражають поняття «розміщення об’єктів у просторі відносно один одного». Натомість у реєстрі СКЄ знаходимо лічені новотвори з префіксоїдом-прислівником навколо-: навколосвітній, навколоземний. Однак СУМ засвідчив дальшу його активність в творенні прикметників на базі прийменниково-іменникових словосполук з просторовою семантикою, пор., крім уже засвідчених в СКЄ навколосвітній і навколоземний, також навколозоряний, навколомісячний, навколоплідний, навколосерцевий. Пізніший ВТССУМ додав до них ще й такі утворення, як навколоаортальний, навкологлотковий, навколополюсний, навколохребетний та інші. Проте лише ВТССУМ умістив і прикметники з префіксоїдом-прийменником біля- на позначення локалізації об’єкта в просторі поблизу іншого: біляпланетний, біляполюсний, біляполярний, білясонячний, хоча база для їх утворення в українській мові давня, стабільна і потужна. Це доводять матеріали СКЄ та інших українських словників, які вміщують численні й різноманітні за своїм складом словосполуки на позначення положення об’єктів поблизу одне одного в просторі. Наприклад, СКЄ подає такі словосполуки, як біля віконця, біля стіни, біля моря, біля столу, біля хати; навколо сонця, навколо озера, навколо світа, навколо Африки тощо. Матеріали СГ та СКЄ дають змогу пояснити відсутність в них багатьох потенційно можливих ознакових імен з префіксоїдами біля- чи навколо- від певних словосполук тим, що тогочасна українська словотвірна номінація в оформленні просторової локалізації об’єктів в іменах за такою ознакою віддавала перевагу іншим формантам – префіксам прийменникового походження при-, над-, о-, під-, пор. з матеріалів СГ: прихаток, придомок, придолинок, приулок або надобіддя, надвечір (надвечори), Наддніпрянщина. СКЄ подає широкі спектри українських відповідників російським номінаціям з просторовою семантикою, які дають змогу окреслити ті орієнтири – твірні основи та просторові ознаки (місце в просторі), які слугували засобами локалізації означуваних об’єктів. Наприклад, до російського слова пристройка в цьому словнику подані такі українські похідні іменники, як прибочок, придомок, примурок, прикухенок, присінок (присінки, присіння). Натрапляємо й на пари іменників – словотвірних синонімів з різними префіксами, деякі з яких нині функціонують лише в складі конфіксів, пор.: окоренок – прикорень, опеньок – підпеньок.

У сучасній мовній практиці прикметники з префіксоїдом навколо- виявляють досить широку шкалу можливих оцінно-експресивних конотацій до суто фізичних координат розміщення об’єкта, що, безперечно, впливає на перспективу їх унормування в системі української мови. Це своє твердження можемо заілюструвати такою низкою прикладів з матеріалів КФІ: Водночас сталася подія, що визначила розклад сил уже не в єльцинській, а в путінській Росії, – перетворення сировинних міністерств на могутні навколодержавні (чи й просто державні) корпорації (ДТ, 2006, № 583); Я думаю, це політика. Більше навіть навколополітичні процеси (ДТ, 2006, № 332, с. 2); давно стежу за навколоконституційними суперечками (Post-Поступ, 2007, №5, с.15); Натомість є інші навколовиборчі речі, варті того, аби бути згаданими на сторінках газети (УМ, 2007, №73, с.6) та У результаті обійшлося без серйозних травм, арештовано близько 300 навколофутбольних хуліганів (УМ, 2006, №108, с. 7); Слухаючи веселі навколокухарські бувальщини (Post-Поступ, 2007, №5, с.27). Приступний нам матеріал переконує в тому, що переважна більшість таких прикметників-новотворів поки що залишається оказіоналізмами-словотвірними девіаціями, оскільки їхня семантика контекстно- і, відповідно, ситуативно-залежна. Твірні основи таких прикметників називають абстрактні чи метафоризовані об’єкти, що в нормі сучасної української номінації ще не становлять точки відліку для визначення координат у просторі іншого об’єкта, на зразок відпочинок, дуель, футбол чи кухня в значенні «місце відвертих, довірочних розмов між своїми». Свідченням усвідомлення самими творцями таких інновацій їх спорадичності, індивідуально-авторського характеру є їх маркування в текстах лапками або іншими графічними знаками виділення, напр.: ...гучний "навколодуельний" скандал... (УМ, 2006, №109, с. 8). Полярні ділянки шкали означення об’єктів за їхнім перебуванням у просторі за межами локалізації певного об’єкта уподібнення засвідчують прикметники-новотвори довколамистецький і близькокласичний у таких контекстах їх вживання, як І не протискуватися через юрмище довколамистецької п'яної тусовки, котра забиває місця за себе і за того хлопця (Д, 2006, №190, с.19) та …режисери поступово переходять до близькокласичного формату (Д, 2006, №165, с.16), АН-158 будується на базі АН-148, який є близькомагістральним пасажирським літаком (Економічна правда, 2009, № 9).

Обговорені вище тенденції формування нового ресурсу україномовної категоризації беззаперечно засвідчують доповнення концептуальної картини світу сучасного українця новими поняттями, тенденції їх входження до неї й «облаштування» в цьому мовному просторі. Проте активізація в ролі категоризаторів вербалізаторів, питомих і запозичених, уже відомих понять засвідчує розвиток, поглиблення, деталізацію, дальше структурування вже накопиченого номінаційного ресурсу. Така тенденція оновлення сучасної української словотвірної номінації переконує в тому, що українська мова має достатньо потужний власний потенціал для задоволення нових когнітивних і комунікативних потреб українців, механізми засвоєння інтернаціонального номінаційного ресурсу, але й засоби збереження своєї самобутності, свого національного «обличчя». Уникнути втрати такої самобутності номінування, витворення такого собі ukrainish як українського варіанта globish (пор. тривогу німецьких мовознавців з приводу експансії deutscish і боротьбу французів за збереження самобутності своєї мови) – одне з найневідкладніших завдань українських мовознавців, успішне розв’язання якого потребує вдумливого і всебічного вивчення мовної діяльності сучасного українського суспільства.

 

Джерела ілюстративного матеріалу:

 

1. АРС Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике / Под ред. А.Н.Баранова и Д.О.Добровольского. – М.: Азбуковник, 2001. – Изд. 2-е, испр. и доп.

2. АУТС Пройдаков Е. М., Теплицький Л. А. Англо-український тлумачний словник з обчислювальної техніки, Інтернету і програмування. – К.: СофтПрес, 2006. – Вид. 2-е, доп. і доопрац.

3. ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В.Т.Бусел. – К., Ірпінь: Перун, 2007. – 3-є вид.

4. Головащук С.І. Словник-довідник з правопису та слововживання. – Київ: Наук. думка, 1989.

5. Голоскевич Г. Правописний словник. – Київ: Держ. видавництво України, 1930. – 7-е вид.

6. Горецький П. Словник термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування: проєкт. – Київ: Держ. вид-во України, 1928. – Відтвор.: Із словникової спадщини. – К.: Ін-т енциклопед. досліджень НАН України, 2008. – Вип.2.

7. Д – газета «День»

8. ДТ – газета «Дзеркало тижня»

9. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса: Вибрана есеїстика 90-х. Київ, 1999.

10. Загнітко А.П., Данилюк І.Г., Ситар Г.В., Щукіна І.А. Словник українських прийменників: Сучасна українська мова. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007.

11. Катлинская Л.П. Толковый словарь новых слов и значений русского языка: ок. 2000 слов / Л.П.Катлинская. – М.: АСТ: Астрель, 2008.

12. КФІ Комп’ютерний фонд інновацій в українській мові / Відділ структурно-математичної лінгвістики Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України.

13. ПіК – журнал «Політика і культура»

14. Російсько-український словник наукової термінології: у 3 т. – Т.1. – Суспільні науки. – Київ: Наук.думка, 1994; Т.2. – Біологія. Хімія. Медицина. – Київ: Наук.думка, 1996; Т.3. – Математика. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос. – Київ: Наук.думка, 1998.

15. РУСІСРосійсько-український словник іншомовних слів / Укл. Т.П.Мартиняк. – Харків: Прапор, 1999.

16. Русско-украинский словарь: в 3 тт. – Київ: Наук. думка, 1970.

17. СГ Словарь української мови: в 4 тт. / Упоряд. з додатком власного матеріалу Б.Грінченко. – Київ, 1907-1909. – Київ: Лексикон, 1996. – Репринт. вид.

18. СІС – Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – Київ: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1974.

19. СКЄ Російсько-український словник / Голов. ред. А.Е.Кримський та С.Єфремов. – Київ: Українська Академія наук, 1924-1932. – Т.1-3.

20. ССІС Сучасний словник іншомовних слів / Укл. О.І.Скопненко, Т.В.Цимбалюк. – Київ: Довіра, 2006.

21. ССУМ Словник синонімів української мови: в 2 т. / А.А.Бурячок, Г.М.Гнатюк, С.І.Головащук та ін. – Київ: Наук. думка, 1999-2000.

22. СУМ Словник української мови: в 11 т. – Київ: Наук. думка, 1970-1980.

23. СЧС – І.Бойків, О.Ізюмов, Г.Калишевський, М.Трохименко. Словник чужомовних слів: Репринт 2-го перероб. вид. 1955 р. – Київ: Музей Івана Гончара; видавн. фірма Родовід, 1996.

24. ТСРЯТолковый словарь русского языка конца ХХ в.: Языковые изменения / Под ред. Г.Н.Скляревской. – Санкт-Петербург: Фолио-Пресс, 2000.

25. УМ – газета «Україна молода»

26. Українські прийменники: Синхронія і діахронія: пробний зошит / За ред. проф. А.П.Загнітка. – Донецьк: ДонНУ, 2003.

27. УС – газета «Українська столиця»

28. Частотний словник сучасної української художньої прози: у 2 тт. /За ред. В.С.Перебийніс. – Київ: Наук. думка, 1981.

29. Электронный словарь ABBYY Lingvo 12.

30. Яценко І.Т. Морфемний аналіз: Словник-довідник: У 2 тт. / За ред. Н.Ф.Клименко. – Київ: Вища школа, 1980-1981.

31. N Nová slova v češtinĕ: Slovník neologizmů / Kol. autorů pod. ved. O.Martincové. – Praha: Academia, 1998.

32. NSČ-2 Nová slova v češtinĕ: Slovník neologizmů / Kol. autorů pod. ved. O.Martincové. – Praha: Academia, 2004. – Vyd. 2.

 

Література

 

1. Аврамова Ц. Словообразувателни тенденции при съшествителните имена в българския и чешкия език в края на ХХ век. – Sofia: Heron press, 2003.

2. Вежбицкая А. Angst // Анна Вежбицкая. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. – М.: Языки славян. культуры, 2001. – С.44122.

3. Вихованець І.Р. Синтетизм // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 2007. – Вид. 3-є, доповн. і виправл. – С.619.

4. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. – К.: Пульсари, 2004.

5. Всеволодова М. «Предлоги в синхронии и диахронии: морфология и синтаксис». Первые результаты межнационального проекта // Функціонально-комунікативні аспекти граматики і тексту / Зб. наук. праць, присвячений ювілею проф. А.П.Загнітка. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С.173-179.

6. Всеволодова М.В. Типология славянского предлога. Системность: категории и парадигмы // XIV Меѓународен славистички конгрес (Охрид, Р.Македониjа / 10-16 септември 2008) / Зборник на резимеа. – Скопjе, 2008. – Т.I. – Лингвистика. – С.149-150.

7. Ермакова О.П. Влияние идиоматичности семантики производных слов на повторную реализацию словообразовательных моделей в русском именном словообразовании последних десятилетий (к проблеме взаимодействия словообразования и лексики) // Новые пути изучения словообразования славянских языков: 2-е заседание Междунар. комиссии по славянскому словообразованию, Магдебург, 9-11.10.97 / Р. Беленчиков (изд.). – Magdeburg: Sonderdruck, 1999. – S.239-245.

8. Земская Е.А. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык в конце ХХ столетия (1985-1995) / Под ред. Е.А.Земской. – М.: Языки рус. культуры, 2000. – 2-е изд. – С.90141.

9. Исаченко А.В. К вопросу о структурной типологии словарного состава славянских литературных языков // Slavia. – Praha: ČSAV, 1958. – Roč. XXVII. – Seš.3. – S. 334-352.

10. Карпіловська Є.А. Вступ до прикладної лінгвістики: Комп’ютерна лінгвістика. – Донецьк: Юго-Восток, 2006.

11. Карпіловська Є.А. Вплив інновацій на стабільність мовної системи: регулятори системної рівноваги // Зб. темблоку «Динаміка та стабільність лексичних і словотвірних систем слов’янських мов» на XIV Міжнар. з’їзді славістів (Охрид, Македонія). – Київ: Нац. бібліотека України ім. В.І.Вернадського, 2008, с.3–22.

12. Карпіловська Є. Детермінанти змін у сучасній українській номінації: відкритість і самобутність лексикону // Мовознавчий вісник. – Черкаси, 2008. – Вип.8. – С. 147–158.

13. Карпіловська Є.А. Семантико-прагматична диференціація словотворчих ресурсів мови: своє і засвоєне // Нові явища в слов’янському словотворенні: система та функціонування. – Москва, 2009 (у друці).

14. Карпіловська Є.А. Тенденції розвитку сучасного українського лексикону: чинники стабілізації інновацій // Українська мова. – 2007. – № 4. – С.3–15; 2008. – № 1. – С.24–35.

15. Клименко Н.Ф. Місце словотворення у функціонально-категорійній граматиці мови // Функцыянальныя аспекты словаўтварэння. – Мінськ: Вид-во Мінськ. держ. ун-ту, 2006. – С.109-114.

16. Клименко Н. Осново- і словоскладання у процесах номінації сучасної української мови // Українська мова. – 2003. № 34. – С.83105.

17. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П. Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008.

18. Конюшкевич М.И. Функциональный потенциал полнозначных слов для образования предлогов // Функцыянальныя аспекты словаўтварэння. – Мінськ: Вид-во Мінськ. держ. ун-ту, 2006. – С.115-121.

19. Онхайзер І. Тенденция интернационализации // Słowotwórstwo / Nominacja. / Red. nauk. I.Ohnheiser. – Innsbruck, Univ. Innsbruck, Opole, Uniw. Opolski. – C.47.

20. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М.: Прогресс, 1986.

21. Українська мова / Red. nauk. S. Jermolenko. – Opole: Uniwer. Opolski, Instytut Filologii Polskiej, 1999. – Najnowsze dzeje języków słowiańskich.

22. Klymenko N.F., Karpilovs’ka E.A. Computer Morpheme-Word-Formative Database of the Ukrainian Language and Its Applications // Journal of Quantitative Linguistics. – 1994. – Vol.1. – № 2. – P.113–131.

23. Kreja B. Ewolucja systemu słowotwórczego i jej przyczyny (na materiale polskim). – In: Swetlana Mengel (Hrsg.). Slavische Wortbildung: Semantik und Kombinatorik. Münster-London-Hamburg, 2002. – S.305–317.

24. Lachur C. Semantyka przestrzenna polskich przyimków prefigowanych na tle rosyjskim. – Opole: Uniwersytet Opolski, 1999.

25. Ochmann D. Nowe wyrazy złożone o podstawie zdezintegrowanej w języku polskim. – Krakόw, 2004.

26. Ohnheiser I. Цель и концепция тома // Słowotwórstwo/Nominacja. – Red. nauk. I.Ohnheiser. – Innsbruck: Univ. Innsbruck, Opole: Uniw. Opolski, 2003. – С.17–26.

27. Waszakowa K. Przejawy internacjonalizacji w słowotwórstwie współczesnej polszczyzny. – Warszawa: WUW, 2005.

 

Евгения А.Карпиловская

(Институт языковедения им.А.А.Потебни НАН Украины, Киев)

 

НОВАЯ УКРАИНА В СЛОВООБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ НОМИНАЦИИ:

изменения в языковом «чертеже» мира

 

В статье на материале новой украинской лексики, зафиксированной в словарях и текстах после провозглашения независимости Украины в 1991 г., рассмотрены тенденции концептуализации и языковой категоризации новых понятий, связанных с изменениями в жизни украинского общества. Особое внимание уделено словам, как исконным, так и заимствованным из европейских языков, уже знакомым украинцам, но развивающим новые значения, указывающие на новые вид, строение объекта, его местоположение в пространстве и связи с другими объектами. Обсуждены предпосылки формирования у таких лексем функции категоризаторов, средств систематизации новой лексики, а также стадии и перспективы их формально-семантического развития. Подчеркнута связь новых языковых категоризаторов с изменениями в строении украиноязычной картины действительности, именуемой автором языковым «чертежом» мира.



[1] Корпус цих словників із засобами доступу і ведення поширюється безкоштовно на компакт-диску, а також виставлений для роботи в Інтернеті на сайтах за адресами: r.2u.org.ua; Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

[2] Тут і далі дефініції іншими мовами подаю у власному перекладі.

[3] Композит, не засвідчений у термінології математики, а отже, утворення вже на базі нового переосмисленого, неспеціального значення слова піраміда, здатного піддаватися вимірюванню.

[4] Повернені нині до мовної практики проекти термінологічних словників української мови, створені в Інституті української наукової мови Української Академії наук у 1920-1930-і роки, період так званої «коренізації», дають змогу інакше подивитися на розвиток значення цього та інших термінів у часовій перспективі, скоригувати картину їх побутування у мовній діяльності українського суспільства, змодельовану пізнішими словниками. Так, у проекті «Словника термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування» П.Горецького 1928 р. натрапляємо на терміни профшколи різних вертикалей, поле свідомости та інші [Горецький 1928/2008: 6; 42].