Наукові проекти

Наукові проекти

Карпіловська Євгенія. Інновації в сучасній українській мові: чинники появи та тенденції усталення

       Карпіловська Євгенія. Інновації в сучасній українській мові: чинники появи та тенденції усталення // Rocznik Slawistyczny, t.LVIII, Wrocław, 2009, s. 47-66.

 

 

Євгенія Карпіловська

Kijów, Ukraina

 

ІННОВАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ:

чинники появи та тенденції усталення 

 

     Періоди суспільно-політичних зрушень, активна соціодинаміка закономірно породжують активну лінгводинаміку – оновлення мови, поповнення її ресурсів, як номінаційних, так і комунікаційних, зміни у мовній нормі. Саме в такі напружені періоди змін найвиразніше оку дослідника відкриває себе мовна «магма», внутрішня життєдіяльність, рух мовної системи. Завдяки такій її відкритості дослідник і дістає змогу з’ясувати, які зовнішні й внутрішні чинники призводять, за влучним означенням І.Костецького, до витворення нового мовомислення, або відображення в мові нового в житті суспільства. Саме такий період з 1991 р., часу проголошення незалежності України й закріплення державного статусу української мови в новій Українській державі, переживають українська мова та українське мовознавство. Від науковців суспільство чекає не лише професійного і виваженого осмислення й оцінки надбань мовної практики, а й активного втручання в неї, конкретних практичних рекомендацій для розв’язання завдань мовного будівництва в Україні, вироблення нового літературного взірця української мови. Дослідники динаміки мов [Матезиус 2003; Мельников 2003; Онхайзер 2003; Тулдава 1987; Köhler 1991] довели, що виявити значущі зміни, або ж такі зміни, які істотно вплинули на системну організацію мови, закономірності її вживання, критерії внормування та кодифікації мовної практики, можна в достатньо показові часові проміжки. Таким є, наприклад, період в 10-15 років, протягом якого формується нове покоління носіїв мови. З огляду на це аналіз інновацій за роки функціонування української мови в статусі державної в незалежній Україні (1991-2008 рр.) уможливлює виявлення тенденцій її розвитку, передусім розвитку її лексикону.

[...]

        Скачати повну версію у форматі .zip (32.67 KB)

Карпіловська Є.А. ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА СТАБІЛЬНІСТЬ МОВНОЇ СИСТЕМИ: регулятори системної рівноваги

Національна академія наук України

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Український комітет славістів

Комісія зі слов’янського словотворення
при Міжнародному комітеті славістів

 

 

 

 

 

 

 

ДИНАМІКА ТА СТАБІЛЬНІСТЬ
ЛЕКСИЧНИХ І СЛОВОТВІРНИХ СИСТЕМ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ

 

 

Тематичний блок

 

 

XIV Міжнародний зїзд славістів

10.09. – 16.09 2008, Охрид, Республіка Македонія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2008


УДК 811.16 : 81’ 36 : 81’373

ББК Ш 041

 

Збірник містить матеріали тематичного блоку «Динаміка та стабільність лексичних і словотвірних систем слов’янських мов», організованого вченими України і включеного до програми XIV Міжнародного з’їзду славістів (10.09–16.09 2008, Охрид, Республіка Македонія).

У доповідях та матеріалах дискусії розглянуто динамічні тенденції в лексичних і словотвірних системах української, польської, російської, чеської та інших слов’янських мов, способи та засоби забезпечення стабільності аналізованих систем, збереження типологічних ознак лексики та словотворення слов’янських мов.

 

 

Учасники тематичного блоку:

І. Боздехова (Чехія), Є. А. Карпіловська (Україна),
К. Клещова (Польща), Н. Ф. Клименко (Україна),
О. І. Коряковцева (Польща), О. О. Кретов (Росія),
І. О. Меркулова (Росія), Г. П. Нещименко (Росія),
З. А. Харитончик (Білорусь)

 

Організатор тематичного блоку:

Є. А. Карпіловська (Україна)

 

Затверджено до друку

Українським комітетом славістів

та вченою радою Національної бібліотеки України

імені В. І. Вернадського

ISBN 978-966-02-4733-8

©  Національна бібліотека України

імені В. І. Вернадського, 2008

©  Український комітет славістів, 2008

©  Комісія зі слов’янського словотворення

     при Міжнародному комітеті славістів, 2008

Детальніше...

Карпіловська Є.А. Приховані (згорнуті) та відкриті вибірні лексемні категорії...

Опубліковано в збірнику матеріалів «Sprachcliche Kategorien und die slawische Wortbildung» («Мовні категорії та словянське словотворення»). – Hildesheim – Zürich – New York: Georg Olms Verlag, 2007, p.45-59  (матеріали VIII Міжнародної наукової конференції «Мовні категорії та словянське словотворення» Комісії зі слов’янського словотворення при Міжнародному комітеті славістів (Берлін, 14-17.11. 2005)).

Євгенія Карпіловська

Приховані (згорнуті) та відкриті вибірні лексемні категорії: динаміка словотвірних маркерів

Інтенсивне оновлення слов’янських лексиконів дає новий імпульс для дослідження принципів і засобів мовної категоризації світу. Особлива стрімкість змін у складі українського лексикону спричинена новим, державним, статусом української мови, а отже, розширенням сфери її функціонування, новими вимогами суспільства до україномовної комунікації. Потужний струм нових номінацій в українському лексиконі, різних за походженням, формально-семантичною будовою, стилістичним потенціалом, комунікативним спрямуванням, потребує ретельного мовознавчого аналізу їхньої відповідності вже усталеним принципам і нормам україномовної категоризації світу, ролі в процесі номінації словотвірних ресурсів української мови, як власних, так і запозичених. Аналіз нової лексики, безперечно, закладає надійне підґрунтя і для перегляду самих мовних норм, передусім лексичних і словотвірних. Словотвірні інновації, зокрема нова оказіональна та експресивно-оцінна лексика, не лише унаявнюють динаміку діючих в українському лексиконі механізмів мовної категоризації, доводять активність певних словотвірних технік її оформлення, а й служать своєрідним регулятором дії певних номінативних та словотвірних моделей. Перефразовуючи підзаголовок відомої праці Дж. Лакоффа, можна так визначити основну проблему нашої статті: що нова, раніше не фіксована словниками та текстами лексика каже нам про категорії української мови. Для осмислення типовості/специфічності неолексем вкрай корисні паралелі в інших слов’янських мовах, до яких ми, наскільки це дозволяв приступний нам матеріал, охоче вдавалися. Для дослідження динаміки сучасної україномовної категоризації показові новотвори, які набувають серійності, регулярно відтворюють певні номінативні та словотвірні моделі, а отже, дають підстави твердити, що такі зміни в лексиконі мають стабільний характер. Матеріал для аналізу черпаємо з нових українських загальномовних словників – тлумачних та орфографічних (ВЗОС 2003, ВТССУМ 2004, УОС 2005), спеціальних неологічних словників (Віняр/ Шпачук 2002, Мазурик 2002б, Ставицька 2003, Колоїз 2003, Нелюба 2004), праць дослідників інноваційних процесів у сучасному українському лексиконі (Стишов 2003, Струганець 2003, Мазурик 2002а, Мінчак 2003), а також з власної картотеки, сформованої за українськими текстами різних функціональних стилів.

Детальніше...

Карпіловська Є.А. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЛЕКСИКОНУ...

Опубліковано в: Українська мова, 2007. - № 4.C.3-15; 2008. - № 1.

Євгенія Карпіловська

 

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО ЛЕКСИКОНУ:

чинники стабілізації інновацій

 

      Сучасна українська мовна практика подає широкий спектр нових номінацій, ще не засвідчених словниками, але активно вживаних в різних сферах комунікації. З огляду на це особливої ваги, а навіть гостроти, набуває визначення перспектив усталення таких інновацій в системі мови та доцільності їхньої фіксації в нормативних загальномовних словниках. Унормування та кодифікація нової лексики передбачають передусім з’ясування її активності й значущості в процесах номінації та комунікації, відповідності чинним мовним нормам і вже на цій підставі прогнозування можливостей їхньої стабілізації в сучасній українській мові. Отже, фіксацію певної нової номінації (слова чи словосполуки) в нормативних словниках академічного типу (загальномовних чи галузевих) можна вважати завершенням процесу її усталення в мові. Особливості розвитку сучасного українського лексикону визначають тенденції якісних і кількісних змін його складу, які виявляють різноспрямовані, але водночас взаємозалежні процеси його поповнення новими номінаціями або вилучення з нього номінацій, не відповідних новим потребам суспільства чи новим мовним нормам. Тенденцію розвитку лексикону слідом за німецьким дослідником динаміки сучасних слов’янських мов К.Гутшмідтом і трактуємо далі як характер „спрямування (підкреслення наше – Є.К.) мовних процесів або змін, що відбуваються у формі закріплення інновацій чи усунення застарілих мовних одиниць, конструкцій, норм” [4: 17], інакше кажучи, як перевагу у вияві тих чи інших мовних змін, стійкості певних типів інновацій. Наприклад, автори колективної монографії „Словотворення. Номінація” (Іннсбрук/Ополє, 2003) обирають термін тенденція як позначення основного поняття, що відбиває динаміку мови в певний відрізок часу та в певних умовах її функціонування [16: 19].

Детальніше...

Карпіловська Є.А.ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНКУРЕНТНИХ МОДЕЛЕЙ СЛОВОТВОРЕННЯ

Опубліковано в збірнику «Функцыянальныя аспекти словаўтварэння». – Мінськ, 2006, с.92-101 (матеріали ІХ Міжнародної наукової конференції «Функціональні аспекти словотворення» Комісії зі словянського словотворення при Міжнародному комітеті славістів (Мінськ, 9-14 жовтня 2006 р.).

Є.А.КАРПІЛОВСЬКА

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНКУРЕНТНИХ МОДЕЛЕЙ СЛОВОТВОРЕННЯ: 
параметр
и стабільності 
похідних

У періоди інтенсивних суспільно-політичних змін, а саме така ситуація в нинішній Україні, неминуче особливої гостроти набувають проблеми нормування та кодифікації лексикону літературної мови. Розв’язати їх неможливо без з’ясування тенденцій стабілізації лексики. Ю.А.Тулдава, моделюючи зростання лексикону естонської літературної мови за матеріалами показових нормативних словників, дійшов висновку, що за умови выдсутності в лексиконі системної організації його склад мав би подвоюватися кожні півстоліття, а самий приплив лексики набув би лавиноподібного характеру. Крім внутрішньосистемних чинників, на поповнення лексикону і на мовну динаміку в цілому істотно впливають, особливо в часи прискореної соціодинаміки, чинники зовнішні: потреби суспільства в номінації нових понять, зміни в його мовних смаках, а також прескриптивна діяльність мовознавців, спрямована на узгодження запитів суспільства з тенденціями розвитку мови та її норм. Спостереження Ю.А.Тулдави над півторастолітньою еволюцією естонського літературного лексикону переконують у тому, що про стабілізацію його складу сигналізувало обов’язкове уповільнення припливу нових одиниць, зумовлене дією внутрішньомовних стримувальних механізмів і передусім необхідністю кодифікувати накопичену нову лексику згідно з чинними мовними нормами і усталеними системними відношеннями слів зі спільними формальними, змістовими чи функціональними властивостями [ТУЛДАВА 1987, 152-153].

Детальніше...