Наукові проекти

Наукові проекти

Виноградова К.М., Ситар Г.В. Модальні модифікації необхідності: моделі імпліцитного типу

Виноградова К.М., Ситар Г.В. Модальні модифікації необхідності:  моделі імпліцитного типу // ХІІ Международная конференция по функциональной лингвистике. “Функционализм как основа лингвистических исследований” / Сборник научных докладов (Ялта,  3-7 октября 2005 г.). –  Симферополь, 2005.– С. 62-63.

 

 

Виноградова К.М. (Москва), Ситар Г.В. (Донецьк)

МОДАЛЬНІ МОДИФІКАЦІЇ НЕОБХІДНОСТІ:

МОДЕЛІ ІМПЛІЦИТНОГО ТИПУ[1]

 

Модальні модифікації, тобто модифікації, які належать до внутрішньосинтаксичної модальності [Золотова 1973], становлять один з компонентів  синтаксичного поля речення [Золотова 1973; Золотова, Онипенко, Сидорова 1998], або системи парадигм речення [Всеволодова 2000]. На сьогодні структура внутрішньосинтаксичної модальності залишається не визначеною. Найбільш загальними типами внутрішньосинтаксичної модальності є: а) необхідність, яка включає також повинність; б) можливість; в) бажання.

Засоби вираження модальності в українській і російській мовах утворюють складну розгалужену систему, підставою для диференціації якої є наявність / відсутність спеціальних лексем, тобто експліцитність / імпліцитність вираження модальності. Імпліцитні моделі речень становлять периферію функціонально-семантичного поля модальності, і, на нашу думку, потребують особливої уваги в силу їхньої експресивності й емоційного забарвлення, високої частотності в розмовному мовленні, у художньому і публіцистичному стилях.

Розглянемо модальні модифікації необхідності імпліцитного[2] типу на матеріалі української й російської мов. Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що серед імпліцитних моделей віділяються чотири типи: інфінітивні моделі (1), імперативні моделі (2), моделі з часткою укр. би (б) / рос. бы (3) і фразеологізовані моделі (4).

1. Інфінітивні моделі, які мають структурну схему[3] (S3)Vinf (суб’єкт є факультативним компонентом, що відображено дужками): укр. В операційній системі MS DOS виконати архівування  файлу Sekyr1.doc і встановити пароль з трьох довільних символів (Методичні вказівки щодо виконання практичних занять з дисципліни “Методика розслідування комп’ютерних злочинів” для студентів денної форми навчання / Укл. В.О. Голубєв. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 2001); рос. Еще полчасика, и двери почтамта закроются, а там только сдать учетную книгу, и можно домой (Б.Акунин).

2. Імперативні моделі, для яких виявився характерним перетин із ФСП умови, особливо у межах складних речень.

2.1. Імперативна модель, яка будується за структурною схемою S1Vimp: укр.  Ярослав їхав випростано, гордо, холодно мружив свої розумні глибокі очі. Отак він іде крізь життя і йтиме до кінця – і завжди йому вічний виклик зокола. Вічно дбати про бойову міць і захист. Оці кожум'яки і ковалі не думають про державу. Нездатні. І хлібороб, що сіє жито й просо, – теж не здатен. Тому хай мовчки годує тих, хто може подбати про його безпеку. А ти роби задумане! (П.Загребельний); рос. Значит, выходит, что мы работай, а вы с Николаем – плевать на нас? (В.Сорокин)[4]. 

2.2. Імперативні речення зі структурною схемою Vimp (без синтаксично вираженого суб’єкта), за нашими спостереженнями, найбільш регулярно репрезентують перетин із ФСП умови: укр. Подать плати, москаля дай, щоб землю нашу од ворога боронив... А що ж мені боронити, коли в мене землі нема? Зроби спочатку так, щоб була в мене земля, а тоді й бери москаля, як має що боронити...”  (М.Коцюбинський) = “якщо хочеш забрати в солдати, треба спочатку дати землю; Раз берешся за діло, то роби так, щоби пальці твої на всьому видно було (П.Загребельний); рос. Зал Хрусталей в длиннейшей в мире пещере, вход для детей моложе двенадцати лет свободен (за Лолиту уже плати!) (В.Набоков) = “якщо тобі менше 12 років, вхід вільний, якщо ні, треба платити”; – А заглядывать нельзя: спервоначалу плати, а потом и заглядывай сколько влезет (Т.Толстая).  

2.3. Імперативна модель, яка має структурну схему S3Vimp і становить результат згортання формально і семантично складної структури: укр.  “Діло” йому подавай! Чи ви бачили? Ха-ха-ха! У нас, брат, діло не для того, щоб ти читав, а щоб ти писав! Ясно? А читати буде трибунал (І.Багряний), пор.: Він вимагає, щоб йому дали справу; рос.  Королеве Виктории и господину Дизраэли мало золота Африки и алмазов Индии, им подавай суконную фабрику Петруши Кокорина да три тысячи десятин Николеньки Ахтырцева (Б.Акунин), пор.: Вони вимагають, щоб їм віддали фабрику[5].  

Відзначимо, що модель 2.3. також містить модус негативної оцінки, пор.: = “вони вимагають фабрику, і я ставлюсь до цього негативно”.  

3. Моделі з часткою би (б) / бы (б) регулярно виражають зовнішньосинтаксичну об’єктивну модальність, проте зафіксовані випадки, коли вони  реалізують і внутрішньосинтаксичну модальність: укр. Оперативно (встигнути б до прокурора, адвоката) проводять, із порушеннями закону, решту слідчих дій (О.Юлдашев. Невигадана історія про правоохорону в Україні // Дзеркало тижня. – 2001. – 6-12 ciчня (№ 1 (325)); рос. – Вас бы самого поучить! – ответил Филипп Филиппович, – вы поглядите на свою физиономию в зеркале (М.Булгаков).

4. Фразеологізовані[6] моделі. Група фразеологізованих моделей, здатних передавати значення модальності, є широкою і на сьогодні, на наш погляд, не досить чітко структурованою. Деякі спостереження репрезентовано у працях [Балобанова 2001; Величко 1996; Русская 1980]. У нашому матеріалі зафіксовано чотири різновиди фразеологізованих моделей зі значенням необхідності.

4.1. Модель рос. как + не + інфінітив [Балобанова 2001], укр. як + не + інфінітив (частотними є ускладнення внаслідок введення прислівника тут або частки же): укр. “Ну як тут не допомогти, – сказав командир, все ж таки свій!” (Є.Свірський); Треба іти, іди... як же не іти, не можна, таке лихо, таке горе чоловікові! Він же наш знайомий ... (О.Кониський); рос. Как не чувствовать мне угрызения совести, зная, что даром бременю землю, и что скажут потом мои дети? (Н.Гоголь).

 4.2. Модель рос. как + не + дієслово у формі 2 особи однини”: Его, непонятно почему, интересовали такие вещи, а как не сделаешь добро хорошему человеку, который порой тоже оказывает тебе услуги? (У.Мерфи, Р.Сэпир). В українській мові у таких випадках використовується модель 4.1.

4.3. Модель укр.  чи + не + дієслово у формі 3 особи однини або множини + іменник у називному відмінку”, рос. разве + не + дієслово у формі 3 особи однини або множини + іменник у називному відмінку”: укр. І чи ж не бачить Володько, що на його очах твориться щось-таки незвичайне, щось дійсно велике (У.Самчук); рос. Разве не наступало время теперь нести лист Антону? (А.Солженицын).

4.4. Модель укр. чому + (б / би) + не + інфінітив, рос. “почему + (бы) + не + інфінітив: укр. З одного боку, чому не допомогти людині, котра мучиться від нестерпного болю, тим більше що вона сама цього просить (О.Грандо. Евтаназія – убивство з милосердя? // Дзеркало тижня. – 2000. – 11-17 листопада (№ 44 (317)); По дорозі я згадую, що мені треба заїхати до товариша. Нагальної справи нема в мене, але коли це по дорозі, то чому б не зайти? До речі, я побалакаю про довг, який уже давненько є за ним (В.Винниченко) = я можу, повинен, хочу зайти; рос. Но нашлись, впрочем, и такие, которым лекция г-жи Якоби не понравилась, – не нравилась она и нашему писателю, которому было противно видеть вызванное ею возбуждение, почему бы не подвергнуть и лекцию и восторг слушателей критике? (Н.Лесков).

Отже, загалом типологія моделей речень з імпліцитним модальним значенням необхідності в українській і російській мовах характеризується спільністю. Водночас зафіксовано деякі відмінності: зокрема, продуктивність російської фразеологізованої моделі 4.2. “как + не + дієслово у формі 2 особи однини” і використання у подібних випадках моделі 4.1. в українській мові.

До особливостей розглянутих фразеологізованих моделей належать наявність заперечної частки не, нашарування декількох модальних значень і складність їх розмежування на практиці через відсутність лексичних показників.

Характерною рисою імперативних речень зі значенням необхідності є негативна оцінка мовцем окреслюваної ситуації.

Запропонована в межах функціонально-комунікативного підходу структура опису модальних речень необхідності імпліцитного типу може бути застосована для дослідження інших типів модальності.

 

ЛІТЕРАТУРА

Балобанова 2001: Балобанова Л.А. Структурно-семантические особенности и функционирование синтаксических фразеологизмов со значением невозможности // Русский язык: исторические судьбы и современность: Международный конгресс исследователей русского языка (Москва, филол.ф. МГУ им. М.В.Ломоносова, 13-16 марта 2001 г.): Труды и материалы / Под общ. ред. М.Л.Ремневой и А.А.Поликарпова. – М., 2001.

Величко 1996: Величко А.В. Синтаксическая фразеология для русских и иностранцев: Учебное пособие. – М., 1996.

Всеволодова 2000: Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка: Учебник. – М., 2000.

Всеволодова 2005: Всеволодова М.В. Модели славянских простых речень с учетом их типовых значений и речевых реализаций”. Задачи и перспективы межнационального проекта // Лiнгвiстичнi студiї: Зб. наук. праць. Випуск 13 / Укл.: Анатолiй Загнiтко (наук. ред.) та ін. – Донецьк, 2005.

Золотова 1973: Золотова Г.А. Очерки функционального синтаксиса. – М., 1973.

Золотова, Онипенко, Сидорова 1998: Золотова Г.А., Онипенко Н.К., Сидорова М.Ю. Коммуникативная грамматика русского языка / Под ред. Г.А.Золотовой.– М.: Изд-во Моск. ун-та, Ин-та русского языка РАН, 1998.

Русская 1980: Русская грамматика. – Т. IІ. М.: Наука, 1980.

 



[1] Пропоноване дослідження виконано в рамках міжнародного проекту Моделі слов’янських простих речень з урахуванням їхніх типових значень і мовленнєвих реалізацій, метою якого є виявлення  типології східнослов’янських простих речень та опис їхніх граматичних, структурно-семантичних модифікацій, актуалізаційних та інтерпретаційних перетворень (детальніше див. [Всеволодова 2005]). 

[2] Під імпліцитними моделями розуміємо моделі, в яких модальність не виражається лексично; при цьому використовуються синтаксичні засоби різного типу, у тому числі синтаксичні фразеологізми.

[3] На відміну від традиційного запису структурної схеми, у рамках функціонально-комунікативної граматики на позначення суб’єктної синтаксеми використовуємо символ S, що дозволяє відмежувати ім’я у називному відмінку, тобто граматичний підмет, від семантичного суб’єкта, який на формальному рівні не завжди заповнює позицію підмета. У такий спосіб прагнемо розмежувати формально тотожні моделі речень, які належать до різних класів (див.  [Всеволодова 2000: 232]).

[4] У подібних реченнях часто наявна негативна оцінка: укр. А тепер давайте розглянемо це з морального боку. Держава не сплатила гроші судовому органу, тобто теж державному. Винна там держава, а платить людина. Ну, де ж тут мораль,  вибачте мені? Держава винна там, а ти плати, людино (Виступ депутата В.М.Асадчева // Стенограма Засідання Верховної Ради України 7 квітня 2000 року) = “держава винна, а людина має заплатити, і я ставлюсь до цього негативно”; рос. Значит, они меня будут известной желто-коричневой жидкостью обливать, а я им  добывай атомную бомбу? (А.Солженицын).

[5] У подібних реченнях є два суб’єкти: перший (експліцитний) – волевиявлення, другий (імпліцитний) – активний діяч, потенційний виконавець вимог першого суб’єкта. Унаслідок перетворення вихідної конструкції виникає формально просте речення, в якому ім’я у формі давального відмінка є суб’єктом першої пропозиції, а дієслово –  предикатом другої.

[6] Під синтаксичними фразеологізмами розуміємо синтаксичні структури “… з утраченими або послабленими граматичними або прямими лексичними значеннями…” компонентів [Русская 1980: 217], див. також [Величко 1996: 3]. Однією з особливостей моделей цього типу є закріплений порядок слів.