Наукові проекти

Наукові проекти

Кущ Наталія. Проблема еквівалентності слова в структурному і семантичному аспектах

 

Кущ Наталія. Проблема еквівалентності слова в структурному і семантичному аспектах (на матеріалі еквівалентності прийменникових комплексів) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Випуск 12 / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 57-61.

 

 

 Наталія Кущ

ББК Ш12=411.4*212.71

УДК 81’367.633

ПРОБЛЕМА ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ СЛОВА В СТРУКТУРНОМУ І СЕМАНТИЧНОМУ АСПЕКТАХ (НА МАТЕРІАЛІ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОМПЛЕКСІВ)

 

Стаття присвячена проблемі еквівалентності слів. Увага зосереджується на структурному, семантичному аспектах вивчення прийменникових еквівалентів сучасної української мови. Розглядаються особливості їх творення, функціонування.

Ключові слова: еквівалент, прийменник, семантика, структура.

 

Прийменникова система сучасної української мови являє собою багатоаспектне явище й потребує вивчення на лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях. У нашій статті ми ставимо за мету здійснення комплексного структурно-семантичного аналізу прийменникових еквівалентів слова. Таке дослідження на матеріалі зазначених одиниць не проводилось. На сьогодні не існує єдиного погляду на еквівалентність слова, відсутній комплексний аналіз прийменникової еквівлентності в системі частин мови з погляду структури, семантики, функціонально-комунікативних особливостей.

Відповідно до мети дослідження визначаються такі основні завдання: 1) з’ясувати поняття еквівалентності в різних галузях знань; 2) проаналізувати основні погляди на еквівалентність слова;
3) сформувати основні теоретичні та практичні засади у вивченні прийменникової еквівалентності; 4) дослідити специфіку творення прийменникових еквівалентів; 5) з’ясувати структуру еквівалентів прийменника, їх функції.
Матеріалом для дослідження послужили прийменники сучасної української мови, зафіксовані в таких лексикографічних джерелах, як СУМ, ВТССУМ, а також у науковій літературі спеціального призначення.

Словникове багатство мови визначається загальним її розвитком. Чим розвиненіша мова, тим багатший її словниковий склад. Словниковий склад української мови надзвичайно великий (пор.: в 11-томному Словнику української мови охоплено близько 135 тисяч слів, а Великий тлумачний словник сучасної української мови нараховує їх понад 170 тисяч). Велика кількість слів зареєстрована в різних галузевих словниках. Проте й вони не охоплюють усіх слів української мови. Не зареєстровані в словниках різноманітні застарілі слова, багато народних номенклатурних назв, термінів, діалектизмів, географічних назв, власних імен, прізвищ, численні професіоналізми. Не ввійшли також до словників оказіоналізми, емоційно забарвлені слова, створені письменниками, велика кількість новоутворених слів, не всі значення слів зафіксовано, оскільки вони постійно розвиваються.

Важко навіть точно визначити кількість слів в українській мові, бо з розвитком науки, техніки, мистецтва, літератури словники весь час поповнюються новими словами. Саме про один з шарів такої лексики, прийменникові еквіваленти слів, й піде мова.

Творення Української Держави відбувається в різноманітних ділянках духовного та практичного життя. Цей процес викликає не раз непередбачені заходи, які стали важливими у розвитку науки, навчання, виробництва. Він не може оминути  й таку вагому частку культури мовлення, як національну прийменникову систему. Власне, усталення прийменників, їх нормалізація, стандартизація, упорядкування стосуються важливих чинників цього загальнонаціонального процесу.

Прийменникова система є складником української літературної мови, відшліфованого варіанту національної мови. Процес творення прийменників, зокрема прийменникових еквівалентів,— це процес одного з аспектів розвитку української державної мови. 

Поняття еквівалента зустрічаємо в різних галузях науково-теоретичних та науково-практичних знань. Останнім часом широкої популярності й необхідності набуває економічна наука, де знаходимо явище  еквівалентності, що означає  товар, який виражає вартість інших товарів, наприклад, національний валютний еквівалент — національний відповідник іноземної валюти, який одержують внаслідок її перерахування в національну за курсом центрального банку країни. Найбільш уживаним поняття еквівалентності є в органічній хімії, наприклад, еквівалент речовини — частка її формульної одиниці, яка сполучається або заміщує
1-формульну одиницю катіона Гидрогену чи будь-якого лужного металу [ВТССУМ, с.255]. Поряд з еквівалентами зустрічаємо поняття валентності, координації, полярності тощо, які вдало використовуються й у мовознавстві, адже загалом усі ці науки відображають загальні суспільні процеси і, відповідно, послуговуються спільними термінами.

Звернемося безпосередньо до поняття еквівалентності, зокрема, до еквівалентів слів (ЕС) у лінгвістиці. Еквіваленти слів перебувають на межі слова і словосполучення. До перехідних випадків можна віднести сполучення прийменників (або післяйменників ) з іменниками, прислівниками тощо, наприклад: на відміну від, на  підставі, за винятком, близько до, осторонь від. Такого типу перехідні випадки в мовознавстві тлумачаться по-різному. Одні науковці віддають перевагу формі й виділяють тут різні слова, інші такі сполучення називають одним словом. Доцільнішим постає віднайдення для них окремого поняття й виділення  в певний клас слів. Однак для цього необхідно опрацювати критерії, ознаки, за якими ми зможемо класифікувати, систематизувати перехідні випадки, “семантичні одиниці складнішого порядку, еквівалентні слову” [Виноградов 1947, с.27], які В.В.Виноградов виокремлював на основі фразеологізмів. Так, можна виявити спільні риси між ЕС та словосполученнями, а саме фразеологізмами: 1) обидві одиниці характеризуються семантичною злитістю компонентів; 2) однаковий будівельний матеріал: слово і словоформа; 3) автоматичне відтворення у реченні; 4) постійний склад компонентів; 5) виявляють граматичні категорії опорних слів; 6) не є комунікативними одиницями. Також ЕС мають спільні риси з словом. Так, на користь того, що ЕС є саме словом, свідчить їх приналежність до лексико-граматичних класів слів з властивими їм граматичними категоріями або відношеннями та синтаксичними зв’язками, однонаголошеність, крім того, з морфемного складу похідного слова не можна однозначно вивести його зміст: згідно з, залежно від, порівняно з тощо. Хоча ЕС є стійкими та відтворюваними одиницями, мають цілісну семантику, що частково зближує їх з фразеологізмами й словами, однак мають й істотну різницю. З цього випливає, що ЕС характеризуються власними ознаками: 1) різнооформленістю; 2) постійним складом компонентів; 3) відірваністю в актах спілкування; 4) приналежністю до певних лексико-граматичних класів слів; 5) однонаголошеністю (переважно); 6) семантичними зрушеннями, певними зсувами значення, десемантизацією повнозначних компонентів, яка не сприяє їхньому повному переосмисленню; 7) творенням за певними моделями, до структури яких переважно входять один повнозначний і один (або два) неповнозначний компоненти [Русанівський 2002, с.43].

На міжмовному рівні виділяють безеквівалентну, нееквівалентну лексику, а також часткові еквіваленти. Безеквівалентна лексика не має ні повних, ні часткових еквівалентів серед лексичних одиниць інших мов. Але цей термін умовний, оскільки якщо немає слова, то його зміст можна передати описово. Зустрічається, коли з декількох значень українського слова лише одне чи два відповідають значенням формального іншомовного відповідника і навпаки. Первинні значення порівнюваних слів можуть бути еквівалентними, а вторинні мають значні розбіжності. Або ж слова еквівалентні лише в одному з вторинних значень. Прямі значення тотожні, а переносні мають відмінності. До нееквівалентної лексики належать міжмовні омоніми. До часткових еквівалентів належать такі пари в обох мовах, в яких одна з лексичних одиниць означає  ширше поняття, ніж інша.

Єдиного погляду щодо того, які слова чи сполучення слів перейшли в розряд прийменників, а які ще знаходяться на шляху становлення їх як власне прийменників, немає. М.І.Конюшкевич пропонує наступну класифікацію меж прийменників: власне прийменники; слова, вжиті у значенні прийменника; слова, вжиті у функції прийменника; слова, що за аналогією виступають прийменниками; слова, вжиті оказіонально як прийменники. {mospagebreak}

У нашому випадку йдеться про прийменникові еквіваленти, перехідні одиниці мови, слова, вжиті у значенні прийменника (прийменники-прислівники типу коло, близько: Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі (СУМ, 4, с.227); Згодом витяг помалу ножа і поклав коло себе (Багряний І. 2000, с.43); Рад був Андрій жити близько батька, якого дуже любив і поважав; Вранці прокидаємось близько десятої години (СУМ, 1, с.198)); слова, вжиті у функції прийменника (випадки, коли словоформа, залишаючись у своєму категорійному класі, у певній позиції, наприклад, при іменнику, виступає у функції прийменника: клас кількістю більше десяти осіб, коло з радіусом одна десята метра тощо); утворення за аналогією (подібні утворення регулюються лише словотворчими можливостями вихідного слова: з відстані не більше, завширшки понад, завдовжки від, для випадку, в парі з та ін.: Діаграма стану для випадку обмеженої розчинності компонентів; Констант, крім того, в парі з міддю і залізом дає велику терморушійну силу, а це дає змогу використовувати його як один з термоелектродів для виготовлення термопар (Прейс  1973, с.47)); також слова, вжиті оказіонально як прийменники (індивідуальне використання словоформи як прийменника, наприклад, на горизонті наукового відкриття). 

Отже, повнозначну частину мови можна вважати прийменниковим еквівалентом у тому випадку, коли вона частково втрачає власне лексичне значення, притаманні граматичні категорії, зокрема роду, числа тощо, передає семантику відношень між різними синтаксичними одиницями, тобто обслуговує повнозначні частини мови, а також у тому випадку, коли прийменникову конструкцію можна замінити без зміни значення всього виразу: Став собі віддалік від нас — коло, До кінця місяця студентам слід подати на кафедру філософії реферат обсягом не більше за 25 сторінок — у.

Не слід ототожнювати явище синонімії з еквівалентністю. Синонімія можлива лише між однорідними, рівнозначними поняттями, напр., їхати в село — їхати до села. Прийменниковий еквівалент може мати синонімічну пару серед власне прийменників, наприклад, в міру моїх можливостей — через мої можливості завдячуючи моїм можливостям — завдяки моїм можливостям (Доменний шлак у міру нагромадження випускають крізь шлакову льотку в шлаковізні ковші (Прейс 1973, с.65)).

                Вибір того чи іншого прийменника зумовлений метою, ситуацією, стилем спілкування. Так, сферою функціонування власне прийменників (різних за походженням і структурою) є розмовний, частково публіцистичний і художній стилі. Прийменникові ж еквіваленти переважно знаходять застосування у науковому (спеціального призначення): Так, міцність зразків, вирізаних з листа вздовж напрямку прокатування, менша за міцність зразків, вирізаних у напрямку впоперек прокатування; встановлено також, що коефіцієнт теплового розширення листа з цинку може відрізнятися в 1,5-2 рази залежно від теплового розширення (Прейс  1973, с.6), рідше офіційно-діловому, художньому стилях, напр.: …підготовку за державним контрактом, і юридичними особами на умовах платного навчання може здійснюватися вищим закладом освіти додатково обсягом не більше ніж 20 відсотків чисельності, передбаченої державним контрактом (Українські прийменники 2003, с.28), Якщо я й писав допис, то робив це в інтересах справедливості (СУМ, 4, с.37), оскільки мають здатність виражати відношення між об’єктами мовлення точніше, конкретніше, виразніше, чого, власне, і вимагають такі стилі. Виразність прийменникового еквівалента зумовлена тим, що вихідне слово прийменниково-відмінкової конструкції (іменник, числівник, прислівник) виражає певне значення, предмет тощо і при переході в розряд прийменника, зокрема прийменникового еквівалента, є виразником більш точних відношень між об’єктами дійсності, чого й потребує мовлення спеціального призначення.  Одиниці, семантично й функціонально подібні до слова, відрізняються від похідних прийменників структурними ускладненнями.

До складу лексій-еквівалентів слід включати одиниці, побудовані за моделями “простий прийменник + застигла форма іменника + простий прийменник”: на шляху до, у напрямку до, у зв’язку з і под.” [Алієва 1998, с.6]. (Легуючі елементи зміщують температуру поліморфного перетворення, в зв’язку з чим у титанових сплавах можуть стабілізуватися структури… твердих розчинів (Прейс  1973, с.50)). У новому лексичному оточенні основні значення прийменникових конструкцій можуть нейтралізуватися, у результаті чого у них формуються похідні значення, які виступають базою для утворення прийменникових еквівалентів.

У різних історичних періодах співвідношення власне прийменників і прийменникових еквівалентів є нетотожною. Адже розвиток суспільних відносин, виникнення нових галузей знань зумовлює потребу у вираженні нових семантико-граматичних відношень новими засобами. Кількість прийменників досить невелика й служить для вираження досить різноманітних відношень. Українська мова в основі своїй синтетична, один із виявів аналітизму — зростання кількості службових слів, утворених шляхом переходу інших частин мови в прийменники (препозитивація). Похідні прийменники, розвиваючись якісно і кількісно, підсилюють тенденції аналітизму, що дозволяє говорити про просування української мови з її синтетико-аналітичною будовою в напрямку до аналітичної. Виникнення аналітичних засобів зв’язку зумовлено сучасними потребами спілкування. Вони компенсують нестачу морфемних засобів, що виконують однакове з прийменниками навантаження, є носіями певного граматичного значення. Граматичне значення, у свою чергу, може виражатися як синтетичною (однослівною), наприклад, шляхом, круг, кінець тощо (Кругом ставка…біліє смуга з вишневих та черешневих садків (СУМ, 4, с.370), так і аналітичною (складною) формою, наприклад, з метою, в ім’я, в інтересах, ближче до, слідом за, в умовах, у процесі, за рахунок, при потребі – двокомпонентні (“Все в ім’я людини, для блага людини”,– цьому девізові підпорядкована вся діяльнясть держави (СУМ, 4, с.23); У процесі роботи доменної печі утворюється велика кількість продуктів горіння газів (Пивоваров  1977, с.11); Деревне вугілля застосовують лише при потребі виплавлення чистого від сірки чавуну для вироблення високоякісної сталі (Прейс 1973, с.59)), у відповідь на, по дорозі на, в оплату за, в контакті з тощотрикомпонентні (Застосовують їх (сталі) для виготовлення апаратури, яка працює в контакті з водяною парою, кислотами та іншими хімічно активними середовищами (Прейс  1973, с.44)), об’ємом не менше ніж, об’ємом не менше  як, обсягом не менше аніж — чотирикомпонентні  (До 1 травня студенти 5 курсу повинні здати дипломні роботи об’ємом не менше як 100 сторінок (Українські прийменники 2003, с.24); …додатковий приріст надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) від цих підприємств обсягом не менше ніж 10-відсоткових пунктів порівняно з 1 кварталом 2002 року (Українські прийменники 2003, с.28)). У подібних утвореннях вихідне слово втрачає номінативність, морфологічні й синтаксичні ознаки. “Залишки” семантики вихідного слова роблять похідні прийменники, зокрема прийменникові еквіваленти, інформаційно точнішими, що дає мовцю можливість вибирати оптимальний варіант для даної ситуації. Адже прийменникові еквіваленти (прийменниково-відмінкові конструкції), порівняно з власне прийменниками, виражають переважно одне значення, мають конкретнішу семантику, що, безумовно, пов’язано з їх походженням, омонімічними формами з повнозначними словами.

У граматиці існують два погляди щодо функцій прийменника: 1) синтаксична функція, яка полягає в тому, що прийменник, керований відмінками, виконує свою синтаксичну роль (Д.М.Овсянико-Куликовський); 2) прийменник ніякої самостійної ролі не відіграє, керування відмінком повністю залежить від дієслова (О.М.Пєшковський). У зв’язку з цим постає питання щодо лексичного значення прийменника.

У цьому напрямку слід виділити кілька поглядів. Зокрема, прийменник не має власного лексичного значення, а обмежується виключно синтаксичною функцією, є лише формальним, граматичним показником, а граматична форма завжди реалізується на конкретному лексичному матеріалі й не існує поза ним. Інші науковці визнають наявність лексичного значення прийменника. Існує думка, що прийменник має лексичне значення, але не самостійне, а таке, що залежить від інших слів. Нас цікавлять прийменникові еквіваленти, які  більшою мірою, ніж прості (похідні та непохідні) прийменники, мають власне лексичне значення, що виражається у різних відношеннях (просторових, часових, об’єктних тощо). Отже, прийменниковий еквівалент вносить власне лексичне значення у значення словосполучення. Але, на відміну від повнозначної частини мови, з якої він перейшов у розряд прийменника, лексичне значення прийменникового еквівалента є дещо відмінне. По-перше, прийменниковий еквівалент не є носієм номінативної функції. (Однак, це залежить від компонентів, які входять до структури прийменникового еквівалента: іменниково-прийменникові, іменниково-прислівникові, іменниково-числівникові). По-друге, лексичне значення прийменникового еквівалента більш абстрактне порівняно із самостійними словами; і по-третє, у повнозначних словах лексичне значення є основним, а у прийменникового еквівалента лексичне і граматичне значення перебувають у нерозривній єдності. Отже, прийменниковий еквівалент, з одного боку, виражає граматичне відношення між самостійними словами, конкретизує їх функцію у словосполученні, з іншого  конкретизує значення повнозначних слів. Основне значення прийменниково-відмінкової конструкції виражається відмінковою формою імені і його відмінковою семантикою.{mospagebreak}

Прийменникові еквіваленти доцільно розглядати у таких аспектах: а) за походженням (за частиномовною приналежністю вихідного слова), б) структурою (кількістю компонентів), в) семантикою, г) функціями. Так, за частиномовною приналежністю розрізняємо відсубстантивні (за рахунок, з метою, в ім’я, в контакті з, під руку з, у відповідь на тощо), відадвербіальні (осторонь від, неподалік від, паралельно з), відпартиципні (претендуючи на, не оглядаючись на, починаючи з), відкомпаративні (ближче до, поближче до) прийменники та ін.

За структурою можна виділити двокомпонентні: слідом за, виходячи з, обсягом понад і под., трикомпонентні: в нагороду за, на чолі з, з огляду на тощо, зрідка зустрічаємо чотирикомпонентні прийменникові еквіваленти слів: об’ємом не більше за, обсягом не менше ніж.

З метою ґрунтовнішого аналізу структурних особливостей прийменникових еквівалентів слід дослідити семантичне поле цих одиниць. Адже їх семантична організіція за кількісними характеристиками має різній структурний склад.

За семантикою прийменниковий еквівалент має основне значення (повнозначний компонент — іменник, прислівник, числівник) і додаткове (власне прийменник, переважно первинний непохідний). Первинний непохідний прийменник може бути як у препозиції, так і в постпозиції, доволі розповсюдженими серед прийменникових еквівалентів є конструкції, де первинні непохідні прийменники, так би мовити, “обрамляютьповнозначний компонент. Причина, напевне, у валентності усіх компонентів прийменникового еквівалента, а також у здатності самої прийменникової конструкції сполучатися з іншими компонентами в реченні. Наприклад, обсягом більше ніж уживається лише із знахідним відмінком на позначення приблизної кількості, відповідно до уживається із родовим і давальним відмінками на позначення узгодженості між чимось, залежності від чогось.

Отже, прийменникові еквіваленти можна схарактеризувати як відношення між лінгвістичними одиницями, коли вони мають певні спільні властивості, що дозволяють їм виконувати однакову функцію.

Дослідження прийменникових еквівалентів відбувається на структурному, семантичному й функціональному рівнях. За своєю сутністю прийменникові еквіваленти є вторинними прийменниками, структурно й семантично складнішими порівняно з простими непохідними. Поява функціональних еквівалентів зумовлена сучасними стилістичними потребами, оскільки вони мають здатність точніше виражати відношення між об’єктами мовлення, адже джерелом поповнення прийменникових еквівалентів є повнозначні частини мови, що за певних умов втрачають лексико-семантичну предметність, процесуальність тощо.

                                                   

Література

1.        Алієва 1998: Алієва В.М. Семантика та особливості функціонування відіменних прийменників у російській мові. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.— Дніпропетровськ, 1998.— 15с.

2.        Виноградов  1947: Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове.— М.: Учпедгиз, 1947.—770 с.

3.        Загнітко 2002: Загнітко А.П. Прийменник в українському морфологічному просторі: розширенняя функціонально-семантичних виявів (синхронно-контрастивні спостереження) // Східнослов’янська філологія: Збірник наукових праць.– Вип. 1.– Донецьк: ТОВ „Лебідь”, 2002.- С. 99-113.

4.        Русанівський 2002: Русанівський В.М. Широков В.А. Інформаційно-лінгвістичні основи сучасної тлумачної лексикографії // Мовознавство.— 2002.— № 6.— С.7-48.

5.        Українські прийменники: Синхронія і діахронія: пробний зошит / За ред. проф. А.П.Загнітка.— Донецьк: ДонНУ, 2003.— 162 с.

 

Джерела

1.        Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.— Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001.— 1440 с.

2.        Пивоваров  1977: Основи технології обробки металів та елементи електроніки / За ред. Л.О.Пивоварова.—К.: Рад. школа, 1977.— 219с.

3.        Прейс  1973: Прейс Г.О. Технологія металів та інших конструкційних матеріалів.—К.: Вища шк., 1973.—510 с.

4.        Словник української мови: В 11-ти томах.— К.: Наук. думка, 1970-1980.

5.   Багряний І.П. Тигролови: Роман. – К.: Укр. письменник, 2000.— 215 с.          

 

The article is dedicated to the probleme of word’s equivalents. The attention is concentrated upon structural and semantic aspects of  prepositional equivalents’ studying in modern Ukrainian language.

Кeywords: equiwalent, preposition, structure, semantics.

Надійшла до редакції 4 вересня 2003 року.