Аспірантський семінар

Семінар 10 - 9.03.2016

Ірина Гарбера

аспірант кафедри загального та прикладного мовознавства і слов'янської філології ДонНУ

Науковий керівник – к. ф. н., доц. Краснобаєва-Чорна Ж.В.

 

АРЕАЛЬНА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ЗАСІБ ВЕРБАЛЬНОЇ ОБ’ЄКТИВАЦІЇ КОНЦЕПТУ

У статті визначено способи вербальної об’єктивації концепту: лексичний, фразеологічний і синтаксичний. Проаналізовано роль ареальної фразеології як засобу вербалізації одиниць ментального рівня. Запропоновано ідеографічну структуру концепту ЛЮДИНА в східностепових українських говірках.

Ключові слова: концепт, вербальна об’єктивація, ареальна фразеологічна одиниця, оцінний компонент.

Визначення найпродуктивніших шляхів інтерпретації концепту, його вербальної об’єктивації постає однією з актуальних проблем когнітивної лінгвістики та лінгвокультурології (див. праці М. Алефіренка, А. Загнітка, В. Іващенко, В. Карасика, Ж. Краснобаєвої-Чорної, Ю. Степанова та ін.). У цій площині значний інтерес викликає репрезентація концепту ареальною фразеологічною одиницею. Народна, жива мова діалектів відбиває найсучаснішу етнокультурну ситуацію окремих територій країни, що ілюструє проаналізований фактичний матеріал, представлений у наукових дослідженнях Т. Д’якової, І. Мілєвої, Р. Міняйла, Н. Скоробагатько, В. Ужченка, І. Царьової та ін.

Ґрунтовного вивчення потребують ареальні фразеологічні одиниці-репрезентанти окремих одиниць ментального рівня, зокрема концепту ЛЮДИНА, – що й стало предметом нашого дослідження.

Актуальність статті зумовлена відсутністю розвідок, присвячених аналізу ідеографічної структури й особливостей зазначеного концепту, вербалізованого в діалектному мовленні.   

Мета статті: схарактеризувати способи об’єктивації концепту й опрацювати структуру концепту ЛЮДИНА у фразеології східностепових українських говірок. Джерельну базу дослідження становлять близько 90 фразеологізмів і 90 мікроконтекстів їх уживання, зібрані експедиційним методом на Донеччині (с. Новотроїцьке, с. Ольгінка та с. Валер’янівка Волноваського району Донецької області).

А. Приходько стверджує, що вербальна об’єктивація концептуального референту фактично є вибором адекватного імені концепту [4, с. 110]. Вербалізуються концепти трьома різними шляхами: лексичним, фразеологічним і синтаксичним.

Лексичну об’єктивацію визначають як найпростіший, найтиповіший і одночасно найефективніший прийом вербальної репрезентації концепту. Слово вбирає в себе узагальнений зміст значної кількості різних форм вираження одиниць ментального порядку, що існують у природній мові та інших сферах буття людини – як матеріальній, так і духовній. Основна одиниця цього типу об’єктивації – лексичний знак – слугує посередником між планом вираження концепту та планом його глибинного змісту. Зазвичай концепту присвоюється субстантивне ім’я (наприклад, ЛЮДИНА). Про впорядкованість і чітку системність функціонування однослівних (синтетичних, синкретичних) вербальних втілень того чи іншого концепту свідчить їх існування й використання мовцями як двохелементних (ЧОЛОВІК і ЖІНКА, БАТЬКО і МАТИ) або трьохелементних структур (ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ; ДОБРО, КРАСА, ІСТИНА; МИНУЛЕ, ТЕПЕРІШНЄ, МАЙБУТНЄ).

А. Загнітко зазначає, що “найпростішими концептами варто розглядати такі, які виражені чи репрезентовані одним словом, а складнішими – ті, які виражаються чи репрезентуються у словосполученнях і реченнях” [2, с. 137]. У такий спосіб, два інші різновиди вербальної об’єктивації концептів – синтаксичний і фразеологічний (виступаючи аналітичними, дискретними прийомами мовної презентації одиниць ментального порядку) – є менш розповсюдженими та продуктивними.

Синтаксична об’єктивація передбачає використання для опредмечення того чи іншого концепту одночасно двох (або більше) лексем: ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО, СВОБОДА СЛОВА, МОРАЛЬНИЙ ВИБІР і т. д.

Певною мірою на попередню схожа фразеологічна об’єктивація концепту – для вербальної репрезентації одиниць ментального рівня вона використовує структури, що складаються з кількох повнозначних елементів. Однак якісно відрізняється такий спосіб вербалізації від інших тим, що передає лінгвокультурний досвід етносу, його здатність образно, символічно, “чуттєво” оцінювати ту чи іншу ситуацію, явище, об’єкт.

Усі три способи вербальної об’єктивації концепту сприяють регулярній репрезентації концепту знаком, що робить його загальновживаним, відомим, прозорим для розуміння. С. Жаботинська доводить, що “вербалізований концепт є мінімальним пакетом інформації” [1, с. 81]. Прийоми лексичної, фразеологічної, синтаксичної репрезентації концептів є усталеним шляхом фіксування ментального інваріанту, створеним системою мови. Лексеми (словесна форма реалізації концептів) і фразеологізми, словосполучення (надслівна форма репрезентації концептів) є первинними номінаціями одиниць ментального порядку. А. Приходько стверджує: “Первинні номінації є найбільш інформативними концептуальними корелятами, оскільки сприяють породженню, модифікації та архівації смислів. Разом із тим, у них фіксуються численні смислові трансформації, які відбуваються в мові та культурі” [4, с. 113].

Характеристику вербальних способів об’єктивації концептів представлено у Таблиці 1.

Таблиця 1

Характеристика вербальних способів об’єктивації концептів

Різновид вербальної об’єктивації

Основна одиниця вираження

Диференційні ознаки

Лексична

слово

простота, ефективність вираження; висока частотність вживання; передача насамперед понятійного начала концепту

Синтаксична

словосполучення

означення нечітко окреслених концептів; середня частотність вживання; передача переважно понятійного компонента концепту

Фразеологічна

стійкий вислів

окреслення змісту концептів, значущих для культури, світогляду певного етносу; порівняно низька частотність вживання; обов’язкова присутність – поряд із понятійним – оцінного компонента

Проблема визначення закономірностей вербалізації окремих концептів засобами мови (зокрема фразеологічними одиницями) є недостатньо дослідженою. В сучасних мовознавчих студіях фразеологізми як знаки вторинної номінації є важливим джерелом визначення ролі людського чинника в мові, виявляються інформативними щодо культурних, історичних надбань народу, виділення національно-культурної складової того чи іншого концепту.

Значний науковий інтерес викликає мовленнєва реалізація ментальних одиниць за допомогою ареальних фразеологічних одиниць – таких, що функціонують на окремій, локальній території (в межах певної говірки або цілого діалекту). Розв’язання цього питання має значення для формування теоретичних положень багатьох сучасних лінгвістичних дисциплін (концептивістики, лінгвокультурології, етнолінгвістики, діалектної фразеології, соціолінгвістики). Фактичний досвід вирішення проблеми є важливим для лексико- та фразеографії: аналіз механізму вербалізації, “опредметнення” абстрактних ментальних одиниць відбувається на базі зібраного матеріалу – діалектних фразеологізмів певної території.

Концепт виступає глобальною одиницею людської мисленнєвої діяльності, квантом структурованого знання певного етносу. Ж. Краснобаєва-Чорна серед його диференційних ознак називає зв’язок з мовою, психікою та пам’яттю, абстрагування, етнокультурне забарвлення, момент переживання, специфікацію, узагальнення, автореферентність, безтілесність, відкритість, вічність, динамічний характер, гнучкість, множинність складників, потенційну суб’єктивність, тривалість і складність формування, стереотипність і константність, кодованість у чуттєво-образних уявленнях, здатність відображення ментальної дійсності, виконання пізнавальної функції, функції збереження знань про світ, орієнтування в ньому [3, с. 41]. Для ареальних фразеологічних одиниць як засобу вербалізації концептів у цьому контексті визначальними постають етнокультурне забарвлення, суб’єктивність, реалізація у чуттєво-образних уявленнях, обов’язкова наявність оцінного компонента.

Концепт – як когнітивне, ментальне утворення – посідає проміжну позицію між народною культурою певного регіону та його діалектним вербальним мовленням (в нашому випадку його репрезентує ареальна фразеологічна одиниця), слугуючи їхньою зв’язною ланкою.

З метою презентації здатності того чи іншого концепту втілюватися в різних ареальних фразеологічних одиницях, що утворюють цілісну, багатошарову, чітко структуровану й відкриту систему, пропонуємо ідеографічну ієрархію концепту ЛЮДИНА.Ідеографічна систематизація фразеологічного матеріалу здійснена за допомогою класифікаційної схеми, запропонованої Ж. Краснобаєвою-Чорною [3].

Ареальні фразеологічні одиниці (далі АФО) об’єднуються в 5 семантичних груп:

1) риси характеру (божий одуванчик ‘добра, лагідна людина’, в любу дирку затичка ‘настирлива людина’, герой у бабиній юбці ‘хвалькуватий, але боягузливий чоловік’, дзиґа заводна ‘рухлива, енергійна дитина’, змія підколодна ‘підступна людина’, зух непослідній ‘спритна людина’, ні богу свічка ні чорту кочерга ‘бездарна людина, посередність’, позор джунглів ‘погана людина’, сатана з зеленими глазами ‘зла людина’, смілий до порога ‘боязкий чоловік’, сонна муха ‘флегматична, байдужа до всього людина’, товста шкура ‘жорстка людина’, тюха-матюха ‘плаксива людина’, цуцик замандрючений ‘жалюгідна людина’, чудо в решеті ‘дивакувата людина’);

2) соціально-побутовий опис (велике цабе ‘впливова людина’, кобила невироблена ‘ледача жінка’, перельотна птиця ‘людина, яка часто змінює місце проживання або роботи’, попів робітник ‘ледачий чоловік’, слабий на передок ‘бабій’, хазяйського батька син ‘гарний господар’, церковна миша ‘бідна людина’, шкура барабаняча ‘шибайголова’, язиката Хвеська ‘людина, яка полюбляє пліткувати’);

3) зовнішній вигляд (давній світ ‘стара людина’, два метри сухостою ‘дуже висока людина’, дев’ять на дванадцять ‘гладка людина’, метр з кепкою ‘дуже низька людина’, наглядне пособіє ‘худа людина’, страхота господня ‘некрасива людина’, червона писанка ‘красива людина’);

4) розумові здібності (баран бараном ‘дурна людина’, бита голова ‘досвідчена людина’, голова і два уха ‘некмітлива людина’, живий ум ‘розумна людина’, неліписько-недотеписько ‘людина з поганою пам’яттю, некмітлива, дурна’, не пальцем дєланий ‘кмітлива людина’);

5) емоційний і фізичний стан (неопалима купина ‘нервова, неврівноважена людина’, тіки живий та теплий ‘абсолютно виснажена людина’).

Структурну специфіку концепту ЛЮДИНАв ареальній фразеології представлено в Таблиці 2.

Таблиця 2

Структурна специфіка концепту ЛЮДИНАв ареальній фразеології

Назва семантичної групи

Назва семантичної підгрупи

Приклади

Риси характеру

Доброта

божий одуванчик ‘добра, лагідна людина’

Настирливість

в любу дирку затичка ‘настирлива людина’

Хвалькуватість

герой у бабиній юбці ‘хвалькуватий, але боягузливий чоловік’

Енергійність

дзиґа заводна ‘рухлива, енергійна дитина’

Підступність

змія підколодна ‘підступна людина’

Спритність

зух непослідній ‘спритна людина’

Бездарність

ні богу свічка ні чорту кочерга ‘бездарна людина, посередність’

Поганий характер

позор джунглів ‘погана людина’

Злість

сатана з зеленими глазами ‘зла людина’

Боягузтво

смілий до порога ‘боязкий чоловік’

Байдужість

сонна муха ‘флегматична, байдужа до всього людина’

Жорсткість

товста шкура ‘жорстка людина’

Плаксивість

тюха-матюха ‘плаксива людина’

Жалюгідність

цуцик замандрючений ‘жалюгідна людина’

Дивакуватість

чудо в решеті ‘дивакувата людина’

Соціально-побутовий опис

Впливовість

велике цабе ‘впливова людина’

Ледачість

кобила невироблена ‘ледача жінка’, попів робітник ‘ледачий чоловік’

Непостійність

перельотна птиця ‘людина, яка часто змінює місце проживання або роботи’

Невірність

слабий на передок ‘бабій’

Хазяйновитість

хазяйського батька син ‘гарний господар’

Бідність

церковна миша ‘бідна людина’

Задерикуватість

шкура барабаняча ‘шибайголова’

Пліткарство

язиката Хвеська ‘людина, яка полюбляє пліткувати’

Зовнішній вигляд

Старість

давній світ ‘стара людина’

Високий зріст

два метри сухостою ‘дуже висока людина’

Низький зріст

метр з кепкою ‘дуже низька людина’

Гладка статура

дев’ять на дванадцять ‘гладка людина’

Худорлявість

наглядне пособіє ‘худа людина’

Краса

червона писанка ‘красива людина’

Некрасивість

страхота господня ‘некрасива людина’

Розумові здібності

Досвідченість

бита голова ‘досвідчена людина’

Розум

живий ум ‘розумна людина’

Дурнуватість

баран бараном ‘дурна людина’, неліписько-недотеписько ‘людина з поганою пам’яттю, некмітлива, дурна’

Кмітливість

не пальцем дєланий ‘кмітлива людина’

Некмітливість

голова і два уха ‘некмітлива людина’

Емоційний і фізичний стан

Нервовість

неопалима купина ‘нервова, неврівноважена людина’

Виснаженість

тіки живий та теплий ‘абсолютно виснажена людина’

Отже, лексичний, фразеологічний і синтаксичний способи вербальної об’єктивації концепту сприяють регулярній репрезентації концепту знаком, що робить його загальновживаним, відомим, прозорим для розуміння. Для ареальних фразеологічних одиниць як засобу вербалізації концептів визначальними постають такі ознаки: етнокультурне забарвлення, суб’єктивність, реалізація в чуттєво-образних уявленнях, обов’язкова наявність оцінного компонента. Структуру концепту ЛЮДИНА в ареальній фразеології можна представити як ідеографічну парадигму: семантичне поле «Людина» – 5 семантичних груп – 37 семантичних підгруп – близько 90 АФО.

Перспективним видається виявлення оцінної специфіки ареальних фразеологічних одиниць, що репрезентують концепт ЛЮДИНА.

1. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ языка: фреймовые сети // Мова. Науково-теоретичний часопис з мовознавства. Проблеми прикладної лінгвістики. – Одеса : Астропринт, 2004. – № 9. – С. 81-92. 2. Загнітко А. П. Сучасні лінгвістичні теорії [Текст] : Монографія. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Донецьк : ДонНУ, 2007. – 219 с. 3. Краснобаєва-Чорна Ж. В. Концептуальний аналіз як метод концептивістики (на матеріалі концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці) / Ж. В. Краснобаєва-Чорна // Українська мова. – 2009. – № 1. – С. 41-52. 4. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній парадигмі лінгвістики [Текст]. – Запоріжжя : Прем’єр, 2008. – 332 с.

В статье определены способы вербальной объективации концепта: лексический, фразеологический и синтаксический. Проанализирована роль ареальной фразеологии как средства вербализации единиц ментального уровня. Предложено идеографическую структуру концепта ЧЕЛОВЕК в восточностепных украинских говорах.

Ключевые слова: концепт, вербальная объективация, ареальная фразеологическая единица, оценочный компонент.

The article defines the concept of objectification verbal ways: lexical, phraseological and syntactic. The role of areal phraseology as means of verbalization of units of mental level is analysed. Ideographic structure of a concept of PERSON in the Eastern steppe Ukrainian dialects is offered.

Key words: concept, verbal objectification, areal phraseological unit, an evaluation component.

 

Статтю опубліковано:

Гарбера І. В. Ареальна фразеологія як засіб вербальної об’єктивації концепту // Українське мовознавство: міжвідомчий наук. зб. – Вип. 45/1 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2015. – С. 81-87.

 

Коментарі  

 
#12 Гарбера Ірина 09.03.2016, 21:40
Шановна Ліліє Владиславівно!
Дякую за питання!
Під час опитування ставилися питання такого типу:
1. Як найбільш влучно (кількома словами або короткою фразою) Ви могли б охарактеризуват и людину нахабну, настирливу, злу?
2. Чи відомі Вам такі або подібні за значенням вислови: в любу дирку затичка; нахабніший за Клименка; без Бога в животі й царя в голові; хотів лизь, а получилось гав.
Опитано близько 20 осіб віком від 60 до 80 років.
Етнокультурну забарвленість можна спостерігати в таких АФО, як: божий одуванчик ‘добра, лагідна людина’, ні богу свічка ні чорту кочерга ‘бездарна людина, посередність’, смілий до порога ‘боязкий чоловік’, хазяйського батька син ‘гарний господар’, червона писанка ‘красива людина’ та ін. Серед рис українського характеру, таким чином, можемо виокремити: емоційність, хазяйновитість, спритність, певну пасивність, аморфність.
 
 
#11 Гарбера Ірина 09.03.2016, 21:11
Шановна пані Аліно!
Дякую за питання!
Серед поданих нами прикладів ад’єктиви є стрижневими компонентами у таких АФО, як: смілий до порога ‘боязкий чоловік’, слабий на передок ‘бабій’, тіки живий та теплий ‘абсолютно виснажена людина’.
 
 
#10 Гарбера Ірина 09.03.2016, 21:01
Шановна Тетяно Миколаївно!
Дякую за питання!
Окрім пропонованого, перспективним видається дослідження концепту РОЗУМ.
Результати дослідження у майбутньому планується подати у вигляді словника. Орієнтовний вигляд словникової статті:
МОРДА Аж морда лопається – дуже гладка людина. – Він ну ду-у-уже великий – такий, шо аж морда лопається.
Синоніми:
1. Аж земля двигтить.
2. Два на два.
3. Дев’ять на дванадцять.
4. Широка та пласка як риба камбала.
Антоніми:
1. Живіт через спину чухає.
2. Наглядне пособіє.
3. Хороший ополоник (добра палюга) кашу мішать.
 
 
#9 Гарбера Ірина 05.03.2016, 16:58
Шановна Жанно Володимирівно!
Дякую за питання та зауваження!
Специфіка етнокультурного забарвлення ареальних фразеологічних одиниць східностепових українських говірок полягає у вживанні в їх структурі «лексем з національно релевантним забарвленням …, які у складі фразеологічних ареалізмів виявляють «частково універсальний» характер способу відображення позамовних реалій, властивий для всього українського узусу» (В. Д. Ужченко, «Східноукраїнсь ка фразеологія», 2003 р.): ні богу свічка ні чорту кочерга ‘бездарна людина, посередність’ (лексема «кочерга»), смілий до порога ‘боязкий чоловік’ (лексема «поріг»), хазяйського батька син ‘гарний господар’ (лексема «батько»), червона писанка ‘красива людина’ (лексема «писанка») та ін. Суб’єктивність – одна з визначальних рис кожної з наведених у доповіді АФО, адже принципова мета їх вживання – виявити своє власне, безпосереднє ставлення до явищ і об’єктів навколишньої дійсності – в нашому випадку, до іншої людини; потреба схарактеризуват и людину з позиції свого персонального бачення її (обов’язкова наявність оцінного компонента). Реалізацію АФО в чуттєво-образни х уявленнях визначили Брагіна А. О., Баранник Д.Х.: «Мовна образність визначається предметним світом, фоновими знаннями, коріння її входить в історію народу, в його побут. Образність «вертикального контексту» – образ образу, хоча й спирається на загальномовний матеріал, народжується як результат творчості…», «образні знаки етнічного мовного коду, зорієнтовані на звичаї, побут, етнічну окремішність і менталітет носія мови особливо чітко простежуються у сфері народної фразеології».
Дійсно, у наведеній нами структурі наявні відношення антонімічності, зокрема: божий одуванчик ‘добра, лагідна людина’ (СПГ «Доброта») – змія підколодна ‘підступна людина’ (СПГ «Підступність») ; два метри сухостою ‘дуже висока людина’ (СПГ «Високий зріст») – метр з кепкою ‘дуже низька людина’ (СПГ «Низький зріст»); дев’ять на дванадцять ‘гладка людина’ (СПГ «Гладка статура») – наглядне пособіє ‘худа людина’ (СПГ «Худорлявість») ; червона писанка ‘красива людина’ (СПГ «Краса») – страхота господня ‘некрасива людина’ (СПГ «Некрасивість») ; живий ум ‘розумна людина’ (СПГ «Розум») – баран бараном ‘дурна людина’, неліписько-недо теписько ‘людина з поганою пам’яттю, некмітлива, дурна’ (СПГ «Дурнуватість») ; не пальцем дєланий ‘кмітлива людина’ (СПГ «Кмітливість») – голова і два уха ‘некмітлива людина’ (СПГ «Некмітливість» ).
 
 
#8 Гарбера Ірина 05.03.2016, 12:46
Шановна Каріно Олександрівно!
Дякую за питання!
Серед семантичних особливостей функціонування ареальних фразеологічних одиниць як ментальних показників можемо назвати такі: ФО є виразниками «складніших концептів» (тих, які представлені словосполучення ми – за визначенням В. Д. Ужченка, «Східноукраїнсь ка фразеологія», 2003 р.); відкритість та невичерпність щодо можливої інтерпретації втілюваного смислу; відтінки значень найяскравіше розкриваються в межах контекстного вживання ФО носіями говірки; обов’язкова наявність у семантичній структурі репрезентованог о концепту етнокультурного компонента.
Архетипові ознаки українців у фразеології східностепових українських говірок – орієнтуючись на представлені в доповіді АФО – можна проілюструвати такими прикладами:
• домінування емоцій та почуттів над мисленням і волею (за О. Кульчицьким):
дзиґа заводна ‘рухлива, енергійна дитина’
неопалима купина ‘нервова, неврівноважена людина’
• природний розум, кмітливість:
бита голова ‘досвідчена людина’
живий ум ‘розумна людина’
зух непослідній ‘спритна людина’
не пальцем дєланий ‘кмітлива людина’
• хазяйновитість:
хазяйського батька син ‘гарний господар’
• певна аморфність, лінощі:
ні богу свічка ні чорту кочерга ‘бездарна людина, посередність’
сонна муха ‘флегматична, байдужа до всього людина’
кобила невироблена ‘ледача жінка’, попів робітник ‘ледачий чоловік’
Прикладом національного стереотипу є АФО хитрий як циган на означення підступної, нечесної людини: «Він хитрий як циган, обважив на триста грам і каже, шо так і треба» (с. Новотроїцьке Волноваського р-ну Донецької обл.).
 
 
#7 Гарбера Ірина 05.03.2016, 09:41
Шановна Інно Володимирівно!
Дякую за питання!
Наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ століття засвідчили, що паремійний фонд мови – об’єкт, який заслуговує окремого ґрунтовного розгляду (В. Жуков, Є. Іванов, В. Калашник, А. Королькова, М. Котова, Т. Манякіна, В. Мокієнко, Г. Пермяков, Л. Савенкова, Т. Радзієвська, В. Ужченко, Н. Шарманова та ін.). Підтримуючи тезу про те, що паремії – мовні одиниці синтаксичної (надсинтаксично ї) будови та об’єднують два великі масиви – власне паремійний і афористичний, ми не зараховуємо їх до фразеологічного фонду української мови. Хоча, безумовно, паремії здатні втілювати, вербалізувати, репрезентувати концепти: «Усі види паремійної творчості пов’язані з тріадою «мова – культура – людина», за якої корелятивне взаємовідношенн я одиниць пареміології та концептосфери культури, у якій би з версій лінгвокультурол огічного аналізу вона не висувалася, зумовлена припущенням про високу ймовірність здатності суб’єктів мови як суб’єктів культури втілювати в мовленнєво-мисл еннєву діяльність знання, пов’язані зі сферою осмислення світу людиною» (Колоїз Ж. В., Малюга Н. М., Шарманова Н. М. «Українська пареміологія», 2014 р.). Крім того, можемо фактично підтвердити ці припущення, подавши кілька паремій (які реалізують концепт ЛЮДИНА), зафіксованих в обраному для дослідження ареалі:
Жінка не стінка – пересунеш.
Якби бабі яйця, догнала б зайця.
За дурною головою і ногам нема покою.
Ти така красива, як собака сива.
І розумний – не розумний, і дурний – не такий.
Собака буває кусачою від жизні собачої.
90 ФО, поданих у пропонованій доповіді, зібрані у с. Новотроїцьке, Ольгінка та Валер’янівка Волноваського району Донецької області, – таким чином, є відомими й вживаними саме в цьому ареалі. В інших регіонах подібне дослідження не здійснювали, тому чітко окреслити територію можливого функціонування наразі неможливо.
 
 
#6 Тищенко Лілія 28.02.2016, 16:35
Пані Ірино, після ознайомлення з матеріалами доповіді виникли наступні питання:
1. Збираючи джерельну базу, яку анкету Ви пропонували респондентам? Яка кількість опитаних Вами респондентів?
2. У яких фразеологізмах Ви вбачаєте етнокультурну забарвленість? Чи можете Ви назвати риси українського характеру, втілені у фразеологічній об*єктивації досліджуваного концепту.
Дякую за статтю та відповіді.
 
 
#5 Грачова Аліна 28.02.2016, 11:16
Шановна Ірино Володиміривно, беручи до уваги вашу тезу: "зазвичай концепту присвоюється субстантивне ім’я", я б хотіла запитати, чи можливим є використання предикативного або ад'єктивного імені для лексичної об'єктивації концепту "людина"? Чи можете Ви навести приклади такої об'єктивації?
 
 
#4 Кітаєва Тетяна 20.02.2016, 13:38
Шановна Ірино Володимирівно!
Дякую за цікавий матеріал.
Скажіть, будь ласка, чи плануєте Ви досліджувати структуру інших концептів, крім запропонованого ? Якщо так, то яких?
Чи думали Ви над тим, яким способом подати результати Вашого дослідження (укладання бази даних, словника тощо)?
Дякую за відповіді.
 
 
#3 Краснобаєва-Чорна Жанна Володимирівна 10.02.2016, 17:39
Шановна Ірино Володимирівно!
У висновковій частині Ви зазначаєте: «Для ареальних фразеологічних одиниць як засобу вербалізації концептів визначальними постають такі ознаки: етнокультурне забарвлення, суб’єктивність, реалізація в чуттєво-образни х уявленнях, обов’язкова наявність оцінного компонента». Постає питання, як саме реалізуються всі ці ознаки в концепті «Людина», що презентований фразеологізмами східностепових українських говірок, тобто в чому полягає специфіка етнокультурного забарвлення, чуттєво-образно го уявлення, оцінного компонента тощо?
Зауважимо також, що структура концепту, подана через фразеоідеографі чну парадигму, передбачає окреслення парадигматичних відношень груп / підгруп, зокрема антонімічних, що актуалізує питання наявності / відсутності антонімічних пар у структурі концепту «Людина».
Дякую за відповіді.
 

You have no rights to post comments

Новые комментарии

  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:40
    Шановна Ліліє Владиславівно! Дякую за питання! Під час опитування ставилися питання такого типу: 1. Як ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:11
    Шановна пані Аліно! Дякую за питання! Серед поданих нами прикладів ад’єктиви є стрижневими компонентами ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:01
    Шановна Тетяно Миколаївно! Дякую за питання! Окрім пропонованого, перспективним видається дослідження ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 05.03.2016 16:58
    Шановна Жанно Володимирівно! Дякую за питання та зауваження! Специфіка етнокультурного забарвлення ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 05.03.2016 12:46
    Шановна Каріно Олександрівно! Дякую за питання! Серед семантичних особливостей функціонування ареальних ...