Аспірантський семінар

Семінар 7 - 14-16.11.2015

Сахарук Інна Володимирівна
аспірант кафедри української мови та прикладної лінгвістики ДонНУ

 

Попередній захист дисертації

на тему «Прецедентні феномени як засіб сугестії в українському медійному дискурсі»

на здобуття наукового ступеня

кандидата  філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова

Науковий керівник: канд. філол. наук, доц. Ситар Г.В.

 

Доповідь І.В. Сахарук

 Медійний дискурс є середовищем, у якому відбувається постійна взаємодія між інформаційними продуктами, їх авторами та споживачами. В інформаційну еру розвиток цієї комунікаційної платформи відбувається надзвичайно стрімко, за рахунок залучення інноваційних технологій процес обміну даними значно пришвидшився та спростився, змінилися засоби реалізації основних функцій медіа: збільшилася кількість каналів та інструментів отримання інформації, відкрита пропаганда і маніпуляція поступилися місцем сугестії.

Прецедентні феномени, за В.В. Красних, становлять особливу частину національної культури і мовної картини світу, яскраво відображають специфіку національної свідомості та ставлення етносу до власної історії та культури [Красных 1997]. Натомість прецедентні одиниці як вербальні виразники прецедентних феноменів у дискурсі слугують ефективним засобом емоційної оцінки ситуацій та особистостей.

Прецедентні одиниці використовуються в текстах не тільки для позначення певної ситуації або персони, але також як «культурний знак, символ певних якостей, подій, доль» [Гудков 2003: 108]. Сукупність найбільш уживаних прецедентних одиниць дає досить чітке уявлення про специфічні особливості національної ментальності на певному етапі розвитку суспільства [Нахимова 2009: 12].

Оскільки прецедентні одиниці наділені значним аксіологічним потенціалом, вони становлять ефективний засіб імпліцитної маніпуляції (сугестії). Саме сугестія (навіювання) на сьогодні вважається одним із найбільш дієвих способів маніпуляції за рахунок того, що вона має латентний характер і не усвідомлюється реципієнтом, у якого складається враження самостійності формування об’єктивної думки щодо певного об’єкта або явища [Руда 2012: 48]. Сугестія шляхом уведення  прецедентних одиниць може бути реалізована на будь-якому мовному рівні.

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена високою частотою звернень до прецедентних феноменів у масовій комунікації як до засобів надання імпліцитної емоційної оцінки особистостям, подіям та явищам, що постає основою сугестивного впливу на реципієнтів інформації. Актуальною також є потреба теоретичного осмислення статусу, ознак, типів та функцій прецедентних одиниць в українському медійному дискурсі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри української мови та прикладної лінгвістики філологічного факультету Донецького національного університету 15-1вв/77 «Комунікативно-прагматична і дискурсивно-граматична лінгвоперсонологія: структурування мовної особистості та її комп'ютерне моделювання». Тему дисертаційної роботи затверджено вченою радою Донецького національного університету (протокол № 12 від 28 грудня 2012 р.) і погоджено в науковій координаційній раді «Українська мова» НАН України (протокол № 66 від 29 жовтня 2013 р.).

У пропонованому дослідженні ми вивчаємо вияви прецедентних феноменів у їх структурно-класифікаційному та функційному аспектах, тому метою дослідження є встановлення різновидів прецедентних феноменів та особливостей їх функціонування, вияв механізмів реалізації сугестивних намірів засобами прецедентних феноменів у дискурсі українських мас-медіа.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1)      визначити набір текстово-дискурсивних категорій, властивих українському медійному дискурсу;

2)      з’ясувати зв’язок між явищами прецедентності та інтертекстуальності;

3)      обґрунтувати поняття прецедентності, прецедентного феномену та прецедентної одиниці, виділити їх основні ознаки та функції;

4)      відмежувати прецедентні одиниці від суміжних понять;

5)      визначити сфери-джерела прецедентності в дискурсі українських ЗМІ;

6)   виділити основні типи прецедентних феноменів та одиниць в українському медійному дискурсі, а також види трансформацій їхньої структури на кожному мовному ріні;

7)   визначити сутність поняття сугестії, виокремити основні механізми її реалізації в дискурсі та стратегії контрсугестії;

8)   схарактеризувати прецедентні одиниці як засіб реалізації сугестивних технологій в українському дискурсі медіа.

Об’єктом дослідження є прецедентні одиниці, що функціонують в українському медійному дискурсі.

Предмет вивчення – особливості функціонування прецедентних феноменів як засобів реалізації сугестивних намірів у дискурсі українських мас-медіа.

Методи дослідження. Оскільки наше дослідження проводилося в синхронічному, структурному та функційному аспектах, базовим лінгвістичним методом нашої розвідки є описовий, що застосовувався для виділення базових текстово-дискурсивних категорій медійного дискурсу; класифікації інтертекстуальних та прецедентних одиниць; для дослідження типів трансформацій прецедентних одиниць; вивчення основних механізмів мовної сугестії. Метод дистрибутивного аналізу було використано для з’ясування маніпулятивного потенціалу прецедентних одиниць залежно від їхнього розташування у певних позиціях тексту; метод трансформаційного аналізу – для визначення вихідної структури трансформованих прецедентних одиниць; метод компонентного аналізу – для з’ясування значення трансформованої прецедентної одиниці в дискурсі. За допомогою методу лінгвокультурного аналізу виявлено культурно-значущі компоненти значення прецедентних одиниць. Лінгвопрагматичний метод був застосований для з’ясування маніпулятивного навантаження та функціоналу, а також мети вживання прецедентних одиниць у медійному дискурсі. Залучення методів критичного дискурс-аналізу дало змогу виявити приховані смисли медіатексту, механізми здійснення впливу на формування думки реципієнтів, з’ясувати інтертекстуальні зв’язки тексту з іншими дискурсами. Статистичні методи було використано для побудови репрезентативної вибірки дослідження; вивчення відсоткового співвідношення прецедентних одиниць з різних сфер-джерел у медійному дискурсі.

Матеріалом дослідження стали тексти українських друкованих видань «Український тиждень», «Дзеркало тижня», «Високий замок», «Газета по‑українськи», а також Інтернет-видань «Українська правда» (http://www.pravda.com.ua/) та «Тиждень» (http://tyzhden.ua/) за 5 років (01.07.2010 – 30.06.2015). До вибірки ввійшли тільки україномовні авторські статті та нариси інформаційно-аналітичного характеру, темами яких були міжнародна й національна політика й економіка, суспільне та культурне життя країни. Розмір вибірки становить 3217 текстових відрізків (5000 контекстів уживання прецедентних одиниць), величина відносної похибки складає 2,8% (величину відносної похибки встановлено за таблицею залежності кількості прикладів від заданої відносної похибки [Перебийніс 2002: 152]).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що 1) вперше виділено текстово-дискурсивні категорії українського медійного дискурсу як постмодерністської соціальної практики; 2) розмежовано поняття прецедентного феномена як значущого явища суспільного або культурного життя лінгвокультурної спільноти та прецедентної одиниці як вербального актуалізатора цього феномена в конкретному тексті; 3) чітко окреслено співвідношення поняття прецедентної одиниці та крилатих висловів, фразеологізмів, афоризмів, алюзій; 4) запропоновано класифікацію прецедентних одиниць за параметром національної належності джерела прецедентності; 5) виокремлено поняття прецедентної особистості як окремого типу прецедентних феноменів; 6) здійснено аналіз типів трансформацій структури прецедентних одиниць на всіх мовних рівнях; 7) вперше в лінгвістиці зʼясовано сугестивні вияви прецедентних феноменів у медійному дискурсі.

Теоретичне значення розвідки полягає у визначенні набору текстово-дискурсивних категорій сучасного українського медійного дискурсу, що функціонує в постмодерністській соціально-культурній парадигмі; побудові системи інтертекстуальних одиниць та форм; розмежуванні понять «прецедентний феномен» і «прецедентна одиниця» та диференціації їх типів; відмежуванням прецедентних одиниць від близьких за призначенням і формою суміжних понять (фразеологізмів, метафор, крилатих слів, афоризмів); визначенні типів структурних модифікацій прецедентних одиниць на кожному мовному рівні; з’ясуванні способів реалізації сугестивних стратегій засобами прецедентних одиниць.

На відміну від західноєвропейської та американської лінгвістичних традицій, ми виділяємо прецедентні одиниці в окремий тип мовних явищ і відмежовуємо їх від афоризмів, крилатих висловів, слоганів, мовних кліше та фразеологізмів. Розглядаємо прецедентні одиниці як такі, що не входять до фразеологічної системи мови (за винятком прецедентних фразеологізмів – прецедентних виразів, що внаслідок активного вжитку фразеологізувалися і майже втратили зв’язок із джерелом походження).

У славістиці система прецедентних феноменів є чотирикомпонентною (прецедентні тексти, ситуації, висловлення та імена), а поняття прецедентного феномена і прецедентної одиниці не розмежовуються, натомість така диференціація постає принципово важливою, оскільки більшість прецедентних феноменів є невербальними і відповідно такими, що вимагають вербалізації в конкретних текстах за допомогою специфічних одиниць (прецедентних імен або виразів).

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається можливістю використання її результатів у опрацюванні навчальних дисциплін «Лінгвокультурологія», «Лінгвокраїнознавство», «Дискурсологія», «Теорія і практика міжкультурної комунікації», «Риторика», «Лінгвістика тексту», «Політична лінгвістика» для студентів ВНЗ спеціальностей «Прикладна лінгвістика», «Українська мова і література», «Культурологія», а також для створення лінгвокраїнознавчих словників, словників і баз даних прецедентності та інтертекстуальності. Основні положення дисертації можуть бути використані під час дослідження мовно-культурних елементів та вивченні маніпулятивних стратегій в інших типах інституційних дискурсів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, що характеризується авторським підходом до аналізу сугестивного потенціалу прецедентних одиниць в українському медійному дискурсі початку ХХІ ст. Усі результати роботи отримано самостійно, публікації написано одноосібно.

Апробація. Результати дослідження обговорено на Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання – VІІ» (м. Донецьк, 2013 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Читання пам’яті Михайла Матусовського: Лінгвістика. Комунікація. Освіта» (м. Луганськ, 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку філологічних наук у ХХІ ст.» (м. Одеса, 2014 р.), Третій міжнародній науковій конференції «Інформація. Комунікація. Суспільство» (м. Львів, 2014 р.), аспірантському семінарі філологічного факультету Донецького національного університету (м. Вінниця, 2014 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції «Граматичні читання – VІІІ»(м. Вінниця, 2015 р.), ІV Міжнародній науковій конференції «Українська мова серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри» (м. Кривий Ріг, 2015 р.). Робота пройшла апробацію під час асистентської практики автора на заняттях з дисципліни «Лінгвокультурологія», що викладається для студентів 4 курсу ОКР «Бакалавр» спеціальності «Прикладна лінгвістика» Донецького національного університету (2013-2015 рр.).

Положення, що виносяться на захист:

1. Українському медійному дискурсу як постмодерністській соціальній практиці властиві текстово-дискурсивні категорії, що актуалізують певні визначальні риси постмодернізму: інтертекстуальність (постмодерністська карнавальна атмосфера), дискурсивна інтерференція (еклектичність), мультимедійність (багатошаровість), гіпертекстуальність (децентризм), тематична відтворюваність (використання готових форм). Центральною категорією постмодерністського дискурсу постає інтертекстуальність.

2. Одиниці власне-інтертекстуальності в дискурсі можуть становити засіб експліцитної та імпліцитної апеляції до першоджерела. Засобами експліцитної апеляції постають цитати та згадки, імпліцитної – прецедентні одиниці й алюзії.

3. Прецедентні феномени є джерелами інтертекстуальності, значущими явищами суспільного, культурного життя або історії лінгвокультурної спільноти, що є аксіологічно навантаженими та відомими переважній більшості її представників. Прецедентні одиниці є вербалізаторами прецедентних феноменів у конкретних текстах (дискурсах).

4. Основними типами прецедентних феноменів є тексти, ситуації та особистості. Прецедентні одиниці об’єднують прецедентні імена та вирази.

5. Прецедентні одиниці мають сугестивну природу, оскільки становлять засіб імпліцитної емоційної оцінки явищ та подій, і тому є ефективним засобом маніпулятивного впливу на адресатів медійного дискурсу. Стратегії сугестії можуть реалізовуватися засобами прецедентних одиниць на всіх мовних рівнях: фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному, комунікативно-прагматичному. Найбільш поширеним є втілення сугестії на рівні лексики та синтаксису, оскільки прецедентні одиниці є одиницями відповідних мовних рівнів. Високий сугестивний потенціал притаманний прецедентним одиницям трансформованої структури.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у 12 одноосібних публікаціях,  серед них 6 статей, уміщених у фахових виданнях, затверджених ДАК України, 1 – в іноземному періодичному наукометричному виданні (РІНЦ), 3 статті у нефахових виданнях та 2 тез доповідей на міжнародних семінарах.

 

Медійний дискурс ми розглядаємо як різновид інституційного дискурсу, якому притаманні опосередкованість і однобічність комунікації між адресатом і адресантом, розділеність їх у часі та просторі, масовість й анонімність адресата, спрямованість на одночасне інформування та вплив на реципієнта.

Властивими медійному дискурсу ми вважаємо як традиційні текстово-дискурсивні категорії, до яких зараховуємо когезію, когерентність, модальність, членованість, стильову належність, адресативість та ін., так і категорії, зумовлені функціонуванням дискурсу в постмодерністській соціально-культурній парадигмі, які актуалізують певні визначальні риси постмодернізму: інтертекстуальність (постмодерністська карнавальна атмосфера), дискурсивна інтерференція (еклектичність), мультимедійність (багатошаровість), гіпертекстуальність (децентризм), тематична відтворюваність (використання готових форм).

Центральною категорією постмодерністського дискурсу постає інтертекстуальність, яка полягає в тому, що текст будується на основі цитат і алюзій на інші тексти. У дискурсі ЗМІ інтертекстуальність експлікує зв’язок текстів із іншими феноменами культурного і соціального життя, створює атмосферу карнавалу, гри з читачем. Наприклад,

Сто років самотності Віктора Януковича

[…] «Дипломати по-донецьки» сплутали звичайну чемність європейців та американців з слабкістю. Розлютили всіх. Це як з Кощеєм – його життя повністю залежить від аналізів Юлії Володимирівни. Отакий парадокс.

[…] Невже він не є патроном Азарова чи Чечетова? Так, є. Але він не є патроном Ахметова. Ба, він не є патроном навіть для Хорошковського. Чи таких «котів, які ходять самі по собі», як Бойко чи Льовочкін? А це вони і є Партією регіонів.

 […] Так, є вже перші розправи з опозицією. Тепер: «Нельзя держать выпустить». Випустиш – відгризе все. Залишиш у тюрмі – не дай Бог що, і тоді Самому гаплик.

Ні, не теперішня опозиція, а олігархат з допомогою своїх чергових ставлеників запроторить за ґрати «цапів відбувайлів» – «черні кинуть кістку». Так було і так буде. Тому багатьом саме час задуматися, куди ще можна утекти (Українська правда. – 22.02.2012).

Прецедентну одиницю ми розглядаємо як одиницю інтертексту, оскільки вона становить засіб реалізації інтертекстуальності в тексті. Апеляція до прототексту може бути прямою і непрямою. Пряма вербальна апеляція становить використання елемента текста-донора з обов’язковою вказівкою на джерело його походження, напр.:  Наче підтверджував звіт свого попередника Бернардо Наваджеро: «Його величність настільки кохає дружину, що ніколи ще не було в оттоманському палаці іншої жінки, яка мала би більшу владу» (Дзеркало тижня. – №30. – 22.08-30.08.2013). Для непрямої апеляції характерним є латентний зв’язок між текстом-донором і текстом-реципієнтом; цей зв’язок має встановити сам читач і в такий спосіб повною мірою зрозуміти значення вжитої одиниці, напр.: Спитайте хоч би у тих же кримчан, автономія яких була окупована єнакіївськими кадрами (Українська правда. – 11.06.2014). Засобами прямої апеляції є цитати та згадки, непряму апеляцію реалізують прецедентні одиниці (імена та вирази) та алюзії.

Цитата є дослівним відтворенням декількох компонентів першоджерела з вказівкою на нього. Напр., Натомість за годинне повчання нобелівському лауреатові Шимону Пересу зал дякував стоячи. «Лідер не той, що нагорі, а той, що йде вперед. Якщо лідер буде нагорі, низи його не зрозуміють», – ці філософські роздуми ізраїльського президента викликали в присутніх оплески (Український тиждень. – №39. – 22.09 – 28.09.2011). Згадка становить вказівку на цитату, причому вона, як правило, подається не дослівно, а перефразовано, проте з посиланням на її джерело, напр.: Також повідомлялося, що за словами військового експерта Дмитра Тимчука, ситуація у зоні АТО станом на 27 серпня ускладнилася (Тиждень. – №35. – 28.08.2014).

У підгрупі засобів непрямої апеляції до прототексту прецедентним одиницям протиставлено алюзію, яка становить непряме посилання словом або фразою на історичний, літературний, міфологічний факт, без використання його атрибутів. Напр.: Мукачівський вестерн[1], замість затулити собою столичний патрульний експеримент лише підкреслив його актуальність (Тиждень. – №28. – 16.07.2015).

Ми вважаємо за доцільне розмежовувати прецедентні феномени та прецедентні одиниці як родове і видове поняття. Як прецедентний феномен ми розумітимемо суспільне, історичне або культурне явище, текст або особу, які є широко відомими і значущими для певної соціальної спільноти, та до яких здійснюється регулярна апеляція в дискурсі.

Визначальними рисами прецеденту, або прецедентного феномену є його одиничність, тобто існування в когнітивній базі мовця лише одного модельного феномену, властивості якого переносяться на інші аналогічні явища; відтворюваність; семантична ємність, тобто передача кожним прецедентним феноменом певного значення, а також низки пов’язаних із ним асоціацій; наявність стійкого набору диференційних ознак, назви або атрибутів, які дозволяють розуміти феномен правильно та однозначно; зв’язок із типовими ситуаціями; адекватне сприйняття на всьому національно-мовному або цивілізаційно-світовому просторі.

Прецедентними феноменами можуть бути історичні постаті, літературні герої, відомі літературні тексти, ситуації. Наприклад, прецедентним є текст Біблії, постаті Попелюшки, Гаррі Поттера, Вінстона Черчілля, Наполеона, ситуація оборони Фермопільської ущелини 300 спартанцями під проводом царя Леоніда у 480 р. до н.е. тощо. Відповідно до цього ми розмежовуємо три види прецедентних феноменів: прецедентний текст, прецедентна ситуація та прецедентна особистість.

Прецедентний феномен може мати вербальну (прецедентний текст) або невербальну (прецедентна ситуація та прецедентна особистість) природу, проте в конкретному тексті прецедентний феномен завжди вербалізується через прецедентні одиниціпрецедентні імена (Клеопатра, Чарлі Чаплін, дядько Сем, граф Монте-Кристо) та вирази[2] (соломонове рішення, нове покоління обирає Pepsi, I’ll be back, авгієві стайні). Наприклад, прецедентний текст М. Сервантеса «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський» може актуалізуватися через прецедентні імена Дон Кіхот, Санчо Панса, Росинант та прецедентні вирази хитромудрий гідальго, битва з вітряками тощо.

До кінця не розв’язаною на сьогодні залишається проблема відмежування прецедентизмів від інших суміжних одиниць, на кшталт афоризмів, фразеологізмів, крилатих одиниць.

Ми вважаємо, що ептоніми (крилаті слова та крилаті вислови) входять до складу прецедентних одиниць: прецедентних імен та виразів відповідно, оскільки обидва типи одиниць мають низку спільних рис: зв’язок із прототекстом, загальновідомість, відтворюваність, цілісність, семантичну ємність. Напр., прецедентні (крилаті) імена: Робін Гуд, Елвіс Преслі, мати Тереза; прецедентні (крилаті) вирази: елементарно, Ватсон!; і ти, Брут, проти мене?; маємо те, що маємо.

Критерієм відмежування прецедентизмів від фразеологізмів та водночас їх ключовою диференційною ознакою є наявність зв’язку прецедентної одиниці із джерелом її походження. Тобто якщо неможливо правильно витлумачити або повністю зрозуміти значення одиниці без апеляції до її одиничного джерела, прототексту, це є ознакою її прецедентності. З часом найбільш загальновідомі, широковживані, емоційно навантажені прецедентні одиниці внаслідок масового вжитку можуть фразеологізуватися, в результаті чого їхній зв’язок із джерелом походження значно слабшає, втрачається оригінальність образності та зменшується оцінний та маніпулятивний потенціал: блудний син, прокрустове ложе, перейти рубікон тощо. Такі одиниці вважаємо за доцільне називати прецедентними фразеологізмами.

Джерелами прецедентних феноменів і відповідно прецедентних одиниць можуть поставати найрізноманітніші сфери соціальної практики, найпродуктивнішими серед яких є такі групи:

1)   суспільна сфера, у межах якої плідними виявилися такі джерела, як політика, значущі суспільні події, суспільні діячі та об’єднання;

2)   сфера науки і мистецтва, до якої належать різні галузі знань, література і фольклор, міфологія, естрадне мистецтво, кінематограф та інші види мистецтва;

3)   сфера релігії, куди зараховуємо всі наявні конфесії та вірування.

На підставі національної приналежності джерела прецеденту виокремлюємо:

  • власне-українські (джерелом прецедентності постають українські реалії): Тінь забутого посередника (Тиждень. – 19.09.2011);
  • запозичені (джерелом прецедентності є іноземні реалії): Кореспондент “ВЗ” дванадцять годин провела у наметовому містечку разом з “останніми героями (Високий замок. – 11.05.2012)
  • радянські прецедентні феномени (джерелами є реалії часів СРСР, тією чи іншою мірою успадковані сучасним суспільством): Міф про «сильну державу» з «кордоном на замку» ще так-сяк діє на уми телеглядачів (Дзеркало тижня. – №33. – 16.09.2011).

Одна з особливостей функціонування прецедентних одиниць у текстах сучасних ЗМІ – їх трансформована структура. Найчастіше модифікаціям різного ступеня піддаються прецедентні вирази; за рахунок їхньої багатокомпонентної структури навіть після трансформацій вони залишаються впізнаваними, а значить дієвими для реципієнтів.

Модифікації прецедентизмів можуть відбуватися на будь-якому мовному рівні:

1)   морфологічний – змінюється одна з морфем у слові (пАкращення);

2)   лексичний – відбувається заміна однієї з лексем (226 спартанців);

3)   синтаксичний – змінюється синтаксична структура всього виразу (злочин і кара → злочин без кари);

4)      комунікативно-прагматичний[3] – відбувається зміна модальності виразу (Європа – плюс?).

Спектр функцій, виконуваних прецедентними одиницями в медійному дискурсі, є досить широким, проте до основних варто зарахувати:

  • атрактивну (функцію привернення уваги читачів): Віктор Янукович: бій із тінню (Дзеркало тижня. – №28. – 12.08.–18.08.2011);
  • моделювальну (функцію формування уявлення про світ у вигляді певної моделі): Тут уже не погодилися самі афганці. «Ми ж воїни, а вони — слабкіші, хто їх, крім нас, захистить від поділу за принципом Попандопуло?» — прокоментував ситуацію Ковальчук (Дзеркало тижня. – №35. – 30.09.–05.10.2011);
  • консолідувальну (функцію об’єднання автора повідомлення з читачем, на підставі чого між ними встановлюється довіра): Замість вибудовувати структуру й формувати зрозумілий для виборця політичний бренд, починають метушитися, забиваючи своїми коментарями з будь-якого приводу стрічки новин, і оточувати себе почтом з «любих друзів» — до того ж переважно вживаних (Дзеркало тижня. – №36. – 07.10.–13.10.2011);
  • евфемістичну (функцію подання певної інформації у менш різкій або грубій формі): Усі наймасовіші конфесії засуджують те, що вони називають «содомським гріхом» (Українська правда. – 04.08.2011);
  • оцінну (функцію надання латентної оцінки певним явищам та фактам дійсності): «Великий комбінатор» Сергій Мавроді цього разу відкрито попереджає, що його "піраміда" небезпечна. Він визнає, що нічого не обіцяє, нічого не гарантує, а внесення грошей не означає стовідсоткове їх повернення (Українська правда. Економічна правда. – 20.10.2011);
  • прагматичну (функцію впливу на читача через нав’язування певних оцінок): Нелегко бути Мазепою в Росії... 5 років тому убили журналістку Політковську (Українська правда. – 06.10.2011);
  • естетичну (функцію «прикрашання» тексту, що має викликати в реципієнта повідомлення позитивний відгук): Ну а поки Україна борсається між Сциллою користолюбства та Харибдою некомпетентності, її сусіди принаймні вибудовують цілком ефективні системи витрачання коштів платників податків (Дзеркало тижня. – №35. – 30.09.–05.10.–11.10.2011).

Аксіологічний потенціал прецедентних одиниць уможливлює здійснення ними латентного впливу на реципієнтів інформації за рахунок передачі прихованої емоційної оцінки подій та явищ. Саме такий вплив є одним із різновидів маніпуляції – навіюванням, або сугестією. Загальний механізм сугестії ґрунтується на апеляції до емоцій адресата, виведенні його зі стану «емоційної рівноваги», що призводить до некритичності сприйняття інформації та формування її нераціональної оцінки.

За рахунок імпліцитності сугестивних засобів реципієнт зазвичай не помічає їх наявності в тексті і тому є «відкритішим» для навіювання, нав’язування думки, формування певного світобачення: І тут показовою є реакція регіоналів на негативні висновки Венеціанської комісії, оприлюднені 19 червня. У них вона звертає увагу на те, що в згаданому документі закладені високі ризики узурпації влади. […] Проте керівник фракції ПР у парламенті Олександр Єфремов уже заявив, що «рішення прийматимуть депутати в сесійному залі так, як вважають за потрібне» (Український тиждень. – №27. – 04.07–10.01.2013).

Базовими стратегіями реалізації сугестивних намірів автора у тексті є такі: іронія, глузування; критика; «навішування ярликів», або стереотипізація; апеляція до авторитетного джерела та статистичних даних; апеляція до соціальних норм, логіки і моралі; маскування авторської інтенції під загальновідомий факт; змішування фактів з міркуваннями про них; «поляризація» ситуації на «своє» і «чуже»; категоричність подання інформації або навпаки «згладжування кутів».

Стратегії навіювання можуть реалізовуватися засобами прецедентних одиниць на будь-якому мовному рівні.

На фонетичному рівні реалізація сугестії становить трансформацію фонетичної структури лексичної одиниці. Фонемам як мовним одиницям не властиве лексичне значення, проте гіпотетично фонетичні прецедентні одиниці існують. Наприклад, специфічна вимова (або вживання певних звуків, що «викривляють» норму) може характеризувати й відповідно актуалізувати в тексті прецедентну особистість: «Капуста подорожчала», – таким геніальним в своїй простоті та невибагливості заголовком «наступнік» Арбузов наче передає привіт «папєрєдніку» Азарову, для якого капуста давно стала овочем-фетишем (Тиждень. – 22.04.2013). У наведеному реченні у трансформованих лексичних одиницях відбито фонетичні модифікації – специфічну вимову, що властива екс-прем’єр-міністрові України М. Азарову.

На морфологічному рівні мови сугестія засобами прецедентності може виявлятися тільки через трансформації морфологічної структури слова (заміну, додавання, усічення морфем). У реченні Немає сумніву, що саме з наказу російського президента самопроголошений зіц-глава Республіки Крим Аксьонов заборонив масові заходи до 70-річчя депортації кримських татар, мотивуючи це напруженою ситуацією на… південному сході України і небезпекою зриву… курортного сезону (Високий замок. –  18.05 2014) лексема зіц-глава має трансформовану структуру за рахунок додавання префіксальної морфеми зіц-, що позначає формальність певної посади або звання, реальну неможливість впливати на ситуацію, яка перебуває безпосередньо в компетенції людини з цим званням.

Кореневу морфему модифіковано у виділеному слові в реченні: Нині роль колективного ворога для росіян виконує міфічна Америка (а також цілком залежна від неї «Гейропа», ну й Україна як її передовий диверсійний загін) (Тиждень. – 15.09.2014). Заміна нейтрального кореня європ- на конотативно навантажений (для певної частини східноєвропейської спільноти) гей- має на меті викликати негативні емоції й відповідну оцінку Європи та європейських цінностей.

Усічення кореневої морфеми в прізвищах відомих політиків на кшталт Ющ (Ющенко), Порох (Порошенко) використовується для надання зниженої оцінки, вираження фамільярного ставлення  до них: І між тим прибутки Рошену та банку Пороха виросли В РАЗИ! Чудо, чудноє, диво, дивноє! (Українська правда. – 8.05.2015).

За допомогою прецедентних одиниць сугестія в медійному тексті реалізується головно на лексичному рівні мови, оскільки прецедентні одиниці (прецедентні імена та слова-компоненти прецедентних виразів) як елементи лексичної системи мови, є потужними аксіологічними засобами. Наприклад, Саме ця братія розстрілювала Майдан і організовувала загони тітушок (Українська правда. – 10.06.2014).

Прецедентизми, трансформовані на лексичному рівні становлять ефективний засіб реалізації мовної гри, оскільки вимагають від реципієнта інформації витрати додаткових інтелектуальних зусиль на «дешифровку» трансформованої одиниці:

1)   заміна елемента: Пролітаючи над гніздом Фенікса (Дзеркало тижня. – №34. – 26.09.–03.10.2014);

2)   додавання елемента: Во ім’я отця і сина, і злого ГРУ-шного духа (Високий замок. – 21.05.2014);

3)      усічення структури: Люди вийшли. Ще не вмерла. І якщо спить, то не коматозно (Українська правда. – 01.12.2013).

На синтаксичному рівні сугестивність засобами прецедентності може реалізовуватися через вживання так званих синтаксичних прецедентів, тобто одиниць специфічної синтаксичної структури, що вже стала прецедентною і є впізнаваною за будь-якого лексичного наповнення. Напр., Громити не можна пробачити (Українська правда. – 15.06.2014); Терпіти не можна наступати (Український тиждень. – №31. – 06.08.–13.08.2014) (пор. з прототиповим прецедентним виразом Стратити не можна помилувати, схематичний запис якого – Inf не можна Inf).

Основними стратегіями захисту від навіювання (стратегіями контрсугестії) є недовіра до джерела інформації, попередження про здійснення впливу, спростування аргументів адресанта повідомлення, використання декількох джерел інформації для виявлення максимально об'єктивного стану речей, збереження емоційної рівноваги.

Отже, прецедентні феномени (і прецедентні одиниці як їхні вербальні виразники) становлять ефективний засіб прихованого впливу на масового реципієнта медійного дискурсу. Сугестія, що реалізується через прецедентизми, характеризується підвищеною дієвістю з огляду на те, що прецедентні одиниці є засобами прихованої оцінки подій та явищ, яким притаманне значне емоційне навантаження.

Перспективи дослідження вбачаємо у проведенні зіставного аналізу прецедентних одиниць української та англійської мов з метою виявлення спільної когнітивної бази носіїв обох лінгвокультур.

 



[1] Алюзія на події липня 2015 р., що сталися у м. Мукачеве Закарпатської області, коли між представниками міліції, організації «Правий сектор» та людьми, близькими до одного з народних депутатів України, відбулася перестрілка, в результаті якої декілька людей було поранено і вбито.

[2] Термін прецедентневисловлення, який  є усталеним і закріпленим у низці праць, є не зовсім коректним, оскільки такі одиниці далеко не завжди мають стосунок до мовленнєвого акту. Найчастіше це просто одиниці, менші за текст, що становлять словосполучення або рідше речення (в окремих випадках це може бути навіть одне слово), тому доцільнішим є називати такі одиниці прецедентними виразами.

[3] Комунікативно-прагматичний аспект аналізу мовних одиниць ми умовно відносимо до системи мовних рівнів, фактично ж він є частиною системи синтаксичних одиниць.

Коментарі  

 
#19 Сахарук Інна 17.11.2015, 19:41
Шановна пані Ольго! Дякую за поставлене питання.
Модальні значення прецедентних одиниць змінюються головно під час трансформацій на комунікативно-п рагматичному рівні. Структурні зміни прецедентних одиниць на інших мовних рівнях (усічення структури або додавання елемента) можуть частково модифікувати прагматичне навантаження виразу. Наприклад, тіні забутих; партія проти регіонів тощо.
 
 
#18 Сахарук Інна 17.11.2015, 19:11
Шановна Ольго Сергіївно! Дякуємо Вам за поставлені питання!
1. Безперечно, категорія континууму як одна з основних текстово-дискур сивних категорій властива медійному дискурсу. Вона виявляється в тому, що події, які описуються та яким дається оцінка в дискурсі інформаційно-ан алітичних ЗМІ, розгортаються послідовно в часі та просторі.
2. Якщо прецедентна одиниця втрачає прецедентне значення, тобто співвідношення з певним прецедентним феноменом, вона перетворюється на звичайну мовну або мовленнєву одиницю. Процес переходу прецедентної одиниці в стандартну є досить тривалим. Основними його етапами є: 1. Функціонування одиниці як прецедентної, коли зв'язок із певним прецедентним феноменом є актуальним. 2. Активне вживання прецедентної одиниці, внаслідок чого поступово втрачається її оригінальність і зв'язок із прецедентом. 3. Набуття одиницею самостійного значення, омонімічного до значення прецедентної одиниці.
 
 
#17 Сахарук Інна 17.11.2015, 19:10
Шановна пані Каріно! Дякуємо Вам за поставлені питання!
Проблема розробки стратегії та тактик захисту від сугестивних технологій є надзвичайно актуальним на сьогодні завданням, що вимагає проведення окремого фундаментальног о дослідження в теоретичному і практичному аспектах. Це становить для нас одну із перспектив розвідки.
 
 
#16 Сахарук Інна 17.11.2015, 19:09
Шановна Тетяно Миколаївно! Дякуємо Вам за поставлені питання.
1. Відсоткове співвідношення прецедентних одиниць було з'ясовано і репрезентовано результати у вигляді таблиці:
Суспільна сфера - 38.15%
Сфера науки і мистецтва - 51.75%
Сфера релігії - 10.1%
2. Так, класифікація прецедентних одиниць за національною належністю джерела прецедентності є нашою власною розробкою.
 
 
#15 Сухова Ольга 17.11.2015, 11:56
Шановна Інно Володимирівно! Дякую за цікаву доповідь!Маю до Вас таке питання: Чи змінюються модальні значення при модифікації прецедентизмів?
Дякую за відповідь!
 
 
#14 Левічева Ольга 16.11.2015, 13:08
Шановна Інно Володимирівно! Дякую за цікаву доповідь. Виникли такі питання.

1. Чи властива медійному дискурсу категорія континууму? У чому саме виявлювана?

2. Якого статусу набуває прецедентний феномен (окрім фразеологічного ), якщо втрачає своє прецедентне значення? Чи можна простежити процес переходу?

Дякую за відповіді.
 
 
#13 Бортун Каріна 16.11.2015, 10:52
Дякую за відповіді!
 
 
#12 Бортун Каріна 16.11.2015, 10:50
Шановна Інно Володимирівно, під час ознайомлення з текстом роботи виникли наступні питання: 1) Чи плануєте у подальшому розробку стратегії захисту від мовних сугестивних технологій?
2)Наскільки це питання є актуальним для сучасних ЗМІ?
 
 
#11 Кітаєва Тетяна 16.11.2015, 10:40
Шановна Інно Володимирівно, під час ознайомлення з текстом доповіді виникли такі питання:
1. Чи з’ясували Ви відсоткове співвідношення прецедентних одиниць з різних сфер-джерел у медійному дискурсі? Як презентували результат дослідження у роботі?
2. Ви пропонуєте класифікацію прецедентних одиниць за параметром національної належності джерела прецедентності. Це Ваша власна розробка?
 
 
#10 Сахарук Інна 16.11.2015, 09:59
Шановна Ліліє Владиславівно, дякуємо Вам за поставлені питання!
1. Прецедентним може стати будь-який текст, проте основною умовою цього є відомість тексту переважній більшості представників національної або соціальної спільноти, а також значущість цього тексту в пізнавальному та емоційному планах. Джерелами прецедентності можуть поставати будь-які сфери соціальної практики. У межах дослідження ми виокремили три основні групи таких сфер, до яких увійшли суспільна сфера (підгрупи політики, значущих суспільних подій та ін.), сфера науки та мистецтва (підгрупи науки, літератури, міфології, кінематографу та ін.) та сфера релігії (підгрупи християнства та інших релігій). Серед перерахованих сфер-джерел найбільш плідними виявилися підгрупа політики та літератури, що можна пояснити активністю політичного життя України та зацікавленістю в ньому громадян; а також тим, що літературні образи є найбільш яскравими та емоційно навантаженими для читацької аудиторії сучасних медіа.
2.Прецедентні одиниці в текстах ЗМІ можуть виконувати цілу низку функцій, основними з яких є атрактивна (функція привернення уваги читачів); моделювальна (функція формування уявлення про світ у вигляді певної моделі); консолідувальна (функція об’єднання автора повідомлення з читачем, на підставі чого між ними встановлюється довіра); евфемістична (функція подання певної інформації у менш різкій або грубій формі); оцінна (функція надання латентної оцінки певним явищам та фактам дійсності); естетична (функція «прикрашання» тексту, що має викликати в реципієнта повідомлення позитивний відгук).
 

You have no rights to post comments

Новые комментарии

  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:40
    Шановна Ліліє Владиславівно! Дякую за питання! Під час опитування ставилися питання такого типу: 1. Як ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:11
    Шановна пані Аліно! Дякую за питання! Серед поданих нами прикладів ад’єктиви є стрижневими компонентами ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:01
    Шановна Тетяно Миколаївно! Дякую за питання! Окрім пропонованого, перспективним видається дослідження ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 05.03.2016 16:58
    Шановна Жанно Володимирівно! Дякую за питання та зауваження! Специфіка етнокультурного забарвлення ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 05.03.2016 12:46
    Шановна Каріно Олександрівно! Дякую за питання! Серед семантичних особливостей функціонування ареальних ...