Аспірантський семінар

Семінар 5 - 30.04.2015

Ірина Гарбера

аспірант кафедри української мови та прикладної лінгвістики ДонНУ

Науковий керівник – к.ф.н., доц. Краснобаєва-Чорна Ж.В.

 

АРЕАЛЬНА ФРАЗЕОЛОГІЧНА ОДИНИЦЯ ЯК ЗАСІБ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ

 Проблема визначення закономірностей вербалізації окремих концептів засобами мови (зокрема фразеологічними одиницями) є актуальною. У сучасних мовознавчих студіях фразеологізми як знаки вторинної номінації постають важливим джерелом визначення ролі людського чинника в мові, є інформативними щодо культурних, історичних надбань народу, виділення національно-культурної складової того чи іншого концепту.

Великий науковий інтерес викликає мовленнєва реалізація ментальних одиниць за допомогою ареальних фразеологізмів – таких, які побутують на окремій, локальній території (в межах певної говірки чи цілого діалекту). Вирішення цього питання має значення для формування теоретичних засад багатьох сучасних лінгвістичних дисциплін (концептивістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології, діалектної фразеології, соціолінгвістики). Емпіричний досвід розв’язання проблеми є важливим для лексико- та фразеографії: аналіз механізму вербалізації, «опредметнення» абстрактних ментальних одиниць відбувається на основі зібраного фактичного матеріалу – діалектних фразеологізмів тієї чи іншої території.

Метою статті є дослідити закономірності репрезентації концепту за допомогою фразеологізмів східностепових українських говірок (на прикладі концепту ЛЮДИНА). Реалізація мети вимагає вирішення таких завдань: 1) теоретичне визначення проблеми вербалізації концепту фразеологізмом; 2) стислий аналіз наявних наукових досліджень із теми; 3) опис ідеографічної структури концепту ЛЮДИНА у фразеології східностепових українських говірок (із опертям на зібраний у селищах Новотроїцькому, Ольгінка та Валер’янівка Волноваського району Донецької області фактичний матеріал).

Першим етапом дослідження специфіки вербалізації концепту за допомогою ареальної фразеологічної одиниці є сформувати чітке розуміння їх суті. На думку А. Загнітка, концепт – глобальна одиниця людської мисленнєвої діяльності, квант структурованого знання певного етносу [Загнітко 2010]. Ж. Краснобаєва-Чорна серед його диференційних ознак називає зв’язок з мовою, психікою та пам’яттю, абстрагування, етнокультурне забарвлення, момент переживання, специфікацію, узагальнення, автореферентність, безтілесність, відкритість, вічність, динамічний характер, гнучкість, множинність складників, потенційну суб’єктивність, тривалість і складність формування, стереотипність і константність, кодованість у чуттєво-образних уявленнях, здатність відображення ментальної дійсності, виконання пізнавальної функції, функції збереження знань про світ, орієнтування в ньому [Краснобаєва-Чорна 2009].

Систематизована сукупність концептів у свідомості людини формує ментальну (неспоглядальну, матеріально не виражену) концептосферу. Термін до наукового обігу введено Д. Ліхачовим: «Концептосфера – це сукупність концептів нації, її фольклор, література, наука, зображальне мистецтво, історичний досвід, релігія» [Лихачев 1993: 5]. Отже, концепти – одиниці універсальні, мають здатність виражатися в об’єктах предметного світу та «ідеальної», ментальної дійсності. Одним із найяскравіших засобів їх безпосереднього виявлення є мова, завдяки якій можна дослідити закономірності вибудовування значеннєвої структури концепту, визначити його кваліфікаційні ознаки та класифікаційні параметри, зрозуміти своєрідність національно-культурного забарвлення одиниць мисленнєвого рівня (шляхом послідовного аналізу експліцитних та імпліцитних характеристик концепту). Мова постачає справжню множинність виражальних засобів: З. Попова, І. Стернін, В. Телія серед можливих (досить регулярних і частотних) репрезентантів концептів називають лексеми, фразеологізми, словосполучення, речення, тексти та сукупності текстів.

Зв’язок між людиною як представником окремого етносу та мовою як семіотичною системою існує двобічний. Людина продукує мову, категоризуючи оточуючий матеріальний і духовний світ крізь призму свого унікального бачення та народної свідомості. Здійснює вона цей процес завдяки концептам, які, фактично, є наслідком категоризації. Вербалізуються концепти, не в останню чергу, за допомогою фразеологічних одиниць. З іншого боку, можливо простежити перехід від знаків вербального втілення (фразеологізму) до концепту (див. схему 1):

                                             ЛЮДИНА   ↔   МОВА

                                                    ↓                       ↓

                                             концепт   ↔   фразеологізм

                Схема 1. Звязок між ментальною та семіотичною системою

Встановлення специфіки фразеологічної одиниці як потужного засобу вербалізації концепту є актуальним. У цій площині значний інтерес викликає репрезентація концепту ареальною фразеологічною одиницею (далі АФО). Жива, народна мова діалектів відбиває найсучаснішу етнокультурну ситуацію окремих територій країни. Визначенням ролі АФО у реалізації концепту, з’ясуванням специфіки структури концепту в тому чи іншому ареалі, окресленням семантичної організації та параметричної характеристики АФО (засобів вербалізації концепту) поряд із діалектологією займається етнофразеологія. Так, А. Вежбицька зазначає, що предметом вивчення цієї науки є культурно-специфічні фрази й ідіоми з метою виявлення культурних цінностей народу [Wierzbicka 1999: 47]. В. Коваль вживає термін у двох значеннях: етнофразеологія – це окремий напрям фразеології, що вивчає фразеологізми в етнокультурному аспекті; це певна сукупність етнофразем (немотивованих на синхронному рівні фразеологічних одиниць), які належать до сфери народної духовної культури [Коваль 1998: 3]. А. Івченко вважає, що етнофразеологія – помежів’я двох наукових дисциплін: фразеології та етнолінгвістики [Івченко 1998].

Концепт – як ментальне, когнітивне утворення – займає проміжну позицію між народною культурою певного регіону та його діалектним вербальним мовленням (в нашому випадку його репрезентує ареальна фразеологічна одиниця), слугуючи їхньою зв’язною ланкою. Окремі проблеми концептуального вивчення фразеологізмів сходу України розв’язано в дисертації Д. Ужченка «Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні» (2000): фразеотематичні групи зоофразеологізмів як окремий пласт загальної української фразеології, різні концептуальні вияви в АФО духовного та матеріального світів, визначення національної специфіки зоофразеології. Так, ученим встановлено, що вербалізація різноманітних концептів за допомогою зоофразеологізмів східностепових і східнослобожанських говірок відбувається нерівномірно, фаунономени характеризуються підвищенням рівня символьності та метафоричності значення.

Предметом вивчення Л. Мельник у роботі «Культурно-національна конотація українських фразеологізмів» (2001) стали флористичні та відетнонімні фразеологізми східностепових і східнослобожанських говірок Донбасу в етнокультурному контексті. Дослідниця показала способи вираження культурно-національної конотації в ареальних фразеологізмах. Л. Мельник обстоює думку, що мовно-фразеологічна картина світу фрагментарна порівняно з концептосферою. У дослідженні продемонстровано, що концепти-етноніми на позначення «чужого» (москалі, цигани, німці, татари) формують більшу частину відетнонімних АФО (зазвичай пейоративно забарвлених): мутить як у селі москаль, багатий як циган на блохи, вивертає пику наче німець; велика кількість концептів-флоризмів (верба, дуб, барвінок, мак) реалізувалася у фразеологізмах із позитивним значенням: здоровий як дуб, красива як маківка.

Дисертація Р. Міняйла «Активні процеси в ареальній фразеології сходу України» (2001) базується на ґрунтовному дослідженні фразеологізмів говірок Донбасу. Учений застосував метод семантико-структурного моделювання (48 моделей), встановив своєрідність лінгвокультурної ситуації регіону, підтвердив антропологічний характер АФО (другий розділ роботи має назву «Людський фактор»), виділивши 53 найчастотніші й найрегулярніші концепти-образи, які вербалізуються у фразеологізмах на позначення людини та її психічних, фізичних рис (соматизми: загребуща рука (злодій); назви предметів побуту: бочка з пивом, мішок з салом; фаунізми: жаба пузата; флоризми: гарбуза проглотив (всі – гладка людина); назви мір: чотири на чотири (кремезна людина); явищ природи: як ураган літом (неспокійна людина); менше – оніми: язиката Хвеська (балакуча людина), назви свояцтва та спорідненості: невістка-кістка (небажана родичка)).

Фразеологічні одиниці східностепових і східнослобожанських українських говірок ґрунтовно проаналізував В. Ужченко у монографії «Східноукраїнська фразеологія» (2003). Предметом розгляду вченого стали ідеографічна характеристика АФО й опис базових концептів в ідіоматиці. В. Ужченко дослідив зібраний фактичний матеріал у контексті народної культури, оскільки впевнений у наявності зв’язку лінгвосеміотичних систем з національною картиною світу, що яскраво виявилося в увазі вченого до концептуалізації сприйняття навколишньої дійсності, своєрідності виявлення культурно-національної конотації ареальних фразеологізмів сходу України. Ученим подано повний аналіз АФО в контексті головних етнокультурних концептів.

І. Мілєва у роботі «Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України» (2005) дійшла таких висновків: найважливіше значення для формування евфемістичного та дисфемістичного фразеологічних нашарувань має компонентна структура АФО (для дисфемізмів – це пейоративно забарвлені, жаргонно-просторічні лексеми, слова-символи на позначення непривабливості; для евфемізмів – мікролокальні назви, псевдовласні утворення); діалектні фразеологізми яскраво відбивають етнокультурну ситуацію Донбасу; у центрі фразеологічної парадигми – адресант, який звертається до адресата за певних умов і з певним задумом або характеризує буденні реалії (у такий спосіб розкривається значення людського чинника у фразеотворенні).

Н. Скоробагатько у дисертації «Концептуалізація фразеологічного соматичного коду в східнослобожанських і східностепових говірках» (2009) встановила семантико-культурологічну своєрідність соматичного коду фразеології, з’ясувала роль концептів-соматизмів (спина, голова, вуха, п’яти, очі) в ареальному фразеотворенні: гріти розпили спиною (нічого не робити), розпилом по голові торохнутий (дурень), верба за вушима росте (хтось любить купатися), гризти п’ятки (жалкувати), умерти з відкритим оком (здивуватися).

У дослідженні Т. Д’якової «Фразеологічна репрезентація мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках» (2011) проаналізовано проблему у порівнянні з суміжними говірками; відзначено, що маргінальність та новоствореність зумовлюють національно-культурну специфіку АФО регіону; визначено, що головна роль в репрезентації концептосфери мешканців Донбасу за участю фразеологізмів належить їх обрядовому прошарку (родильний, весільний, близький до небуття); виокремлено 15 СГ гірницьких ФО: прохідник мимо шахти (ледача людина), водій соняшника (машиніст електровоза) та ін.

Дисертація О. Шкуран «Національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців’я» (2011) також має значення для розвитку порівняльної фразеології. Дослідниця визначила, що всім АФО властивий експресивний значеннєвий компонент. Дослідниця розкрила вплив людського чинника на формування діалектної фразеології Донбасу та відзначила важкість визначення чіткої межі між східностеповими, східнослобожанськими та іншими говірками.

І. Царьова у дисертації «Етнокультурна семантика в обрядовій фразеології східнослобожанських говірок» (2013) дослідила специфіку виявлення етнокультурного забарвлення фразеологічних одиниць календарної (осінній, зимовий, весняний, літній цикли) та сімейної (поховальний, весільний, родильний цикли) обрядовості. Фактичний матеріал роботи охоплює ареальну фразеологію періоду від кінця ХІХ до початку ХХІ століття. І. Царьова констатувала, що обрядова концептосфера трансформувалася в явище звичайних святкових розваг, втративши глибинне сакральне значення: носити кутю, в’язати колодки, вербою бити; зникли родильні обряди – відповідно і АФО, які їх презентували; сформувалися нові традиції і знаки вторинної номінації, що їх репрезентують: написати листа Святому Миколаю, весільна подорож.

Отже, діалектні фразеологізми реалізують велику кількість різних концептів, пов’язаних із матеріальним і духовним життям жителів Донбасу, що й стало об’єктом практичного аналізу багатьох мовознавців. Наразі існує потреба ґрунтовного теоретичного й емпіричного висвітлення процесу вербалізації окремих концептів у фразеології східностепових українських говірок, що функціонують насамперед у населених пунктах Донецької області.

Для опису семантичної структури аналізованого концепту у роботі використано ідеографічну класифікацію (парадигму) ФО, запропоновану Ж. Краснобаєвою-Чорною: фразема – семантична підгрупа (СПГ) – семантична група (СГ) – семантичне поле (СП) – тематична група (ТГ), де СПГ – це сукупність фразем, пов’язаних відношеннями подібності або протиставлення; СГ – це сукупність семантичних підгруп, об’єднаних однією архісемою, що наявна у фразеологічному значенні усіх членів групи та відображає їхні спільні категорійні властивості й ознаки; СП – сукупність семантичних груп, об’єднаних за концептуальним критерієм навколо мікроконцепту (або складника концепту); ТГ – це сукупність семантичних полів, об’єднаних за концептуальним критерієм навколо макроконцепту [Краснобаєва-Чорна 2011].

Проаналізуємо за схемою СП «Характер людини». У його межах ми виокремили 3 семантичні групи, об’єднані спільним фразеологічним значенням: «Негативні риси характеру людини», «Позитивні риси характеру людини», «Потенційні якості характеру людини» (тобто такі, які можуть кваліфікуватися і як гарні, і як погані).

СГ «Негативні риси характеру людини» об’єднує 14 семантичних підгруп: «Аморфність» (безхребетна людина; і нашим і вашим; ні риба ні мясо; і умне – не умне, і дурне – не таке; ні в солдати ні в матроси; ні два ні полтора; ні в угол ні в армію; ні в забор ні в ворота), «Нерішучість» (і трьох свиней не впасе; і хвоста коту не завяже; смілий до порога; тюха-матюха; і кури склюють), «Неуважність» (в одно ухо влітає, а в друге вилітає; ворон щітає), «Недбалість» (тіки для галочки; стук-грюк – аби з рук), «Схильність пліткувати» (язиката Хвеська; баба базарна; язик по коліна), «Улесливість» (виляє хвостом; дякує аж підскакує; скоком-боком перед правим оком; хоть до рани прикладай; без мила в глаза лізе; сякий-такий і Божий – на чорта похожий), «Хвалькуватість» (гєрой у бабиній юбці; як пітух кукарєка), «Ледачість» (попів работнік; шукає вчорашній день; празник каждий день; зря і не нагнеться (пальцем не шевельне); ні за холодну воду; рукава до колін; не з того міста руки ростуть; не туди руки сторчать; тіки собак ганя; тіки спать, жрать і гулять), «Пихатість» (носом небо зацепляє; на блатній козі проїхав(-ла)ся; пальці вєєром, зуби штопором, с носа бульби), «Нахабність, настирливість» (в яку хоч щєль пролізе; нагліший за Клименка; поганому виду нема стиду; в любу дирку затичка), «Нечесність» (як дихне, так і брехне; говори, говори – а я пошию сапоги), «Жадібність» (за руб зайца перегоне; з одним ртом на два обіда; над каждой копійкой труситься; їсть і не вдавиться; проглоте с костями і не задавиться; з рубля копєйку вкраде; за копєйку і рідного батька продасть (і матір заріже, і в церкві пе..дне); серед зими і мерзлого го..на не випросиш), «Підступність» (ні собі ні людям; ні людям ні собаці; укусе і залиже (зуби спряче); дьогтя дасть і меду піднесе; без царя в голові; без Бога в животі; змія підколодна), «Злостивість» (позор джунглів; подарок джунглів общєству; одірви й вибрось; сам(-а) себе раз на год любе). Ареальні фразеологічні одиниці в межах семантичних підгруп вступають у синонімічні відношення і розташовуються у синонімічному ряді від стилістично нейтрального до найбільш експресивно-забарвленого фразеологізму. У свою чергу, СГ включає СПГ, розташовані від найменш до найбільш негативних. Усе це свідчить про системність, структурованість вербального виявлення концепту ЛЮДИНА за участю АФО.

СГ «Позитивні риси характеру людини» об’єднує 7 семантичних підгруп: «Спритність» (як с гуся вода; в ступі не попасти; проскоче через сито; бика за рога), «Наполегливість» (зубами желєзо перекусе; у нього (неї) і мертвий забалака (і козел задоїться, і пітух занесеться)), «Сміливість» (не боїться ні огню ні води (ні тучі ні грому); не п’є з мілкої посуди; йому (їй) і чорт не брат; і чорту в пащу залізе), «Незалежність» (ні кляте ні мяте; сам собі голова), «Талановитість, хист до чогось» (душа до діла повернута; мастєр на всі руки), «Працьовитість» (більше діла – менше слів; менше язиком – більше руками; хазяйського батька син), «Доброта» (хоть узори знімай; красна маківка; Божий одуванчик; біла овечка). У цій СГ важко розташувати СПГ у певному порядку, адже всі зазначені риси характеру однаково позитивні. У межах кожної семантичної підгрупи виокремлено синонімічні ряди.

СГ «Потенційні якості характеру людини» включає 8 семантичних підгруп: «Мовчазність» (язик прикусив(-ла); як жабу проглотив(-ла); язик до ж..пи прирос), «Цікавість» (голодній кумі тіки хліб на умі; любопитній Варварі нос (хвост) одірвали), «Упертість» (впертий бик (осел); хоть із руж’ я стріляй; хоть ти трєсні; або дай, або вирве, або впертий як осел), «Непосидючість» (юла заводна; із ушей дим (пар); шило в задньому місті; чорт в мішку), «Надмірна комунікабельність» (всі собаки знають; всім і каждому кума), «Байдужість» (і краном не подвинуть; спить на ходу; ходе з закритими глазами; сонна муха; хоть кол на голові теши), «Непостійність» (перельотна птиця; Фігаро тут, Фігаро там), «Хитрість» (бита голова; хитріший за зайця; хитрий як сто чортів; сам(-а) сєбє на умє). Ця СГ цікава тим, що її АФО називають такі риси людської вдачі, які можна використати як для добрих, так і поганих справ. Фразеологізми в межах СПГ також знаходяться у синонімічних зв’язках.

Про наявність чіткої структурованості вербалізованого засобами АФО концепту ЛЮДИНА свідчить і той факт, що серед його складових зафіксовано антонімічні пари (виокремлені при компаративному аналізі різних семантичних груп і підгруп одного семантичного поля «Характер людини»). Так, антонімами вважаються СГ (та їх АФО-компоненти): «Аморфність» – «Наполегливість», «Нерішучість» – «Сміливість», «Схильність пліткувати» – «Мовчазність», «Ледачість» – «Працьовитість», «Злостивість» – «Доброта».

Отже, фразеологічний фонд діалектної української мови виступає одним із засобів збереження етнічного самоусвідомлення народу. Багатоаспектне вивчення діалектної української фразеології є предметом наукових зацікавлень В. Телії, Г. Доброльожі, А. Івченка, В. Чабаненка, Д. Ужченка, І. Мілєвої, Р. Міняйла, Н. Скоробагатько та інших. Наразі існує величезна кількість вагомих дисертаційних і монографічних робіт, присвячених питанню вербалізації тих чи інших концептів за допомогою ареальних фразеологічних одиниць. Детального розгляду у лінгвокультурологічному та когнітологічному векторах потребує фразеологія східностепових українських говірок.

АФО – один із найкращих репрезентантів окремих концептів з огляду на здатність повно, яскраво і своєрідно передавати національно-культурну конотацію ментальних одиниць етносвідомості жителів окремих регіонів.

Структура концепту ЛЮДИНА у східностепових українських говірках є досить чіткою і послідовною, що підтверджено здійсненою ідеографічною характеристикою зібраних експедиційним методом АФО, що його вербалізують. Про це свідчить, зокрема, наявність парадигматичних зв’язків (синонімії, антонімії) між виокремленими семантичними групами, підгрупами та фраземами.

До перспективних напрямків дослідження належать: проведення повного концептуального аналізу концепту ЛЮДИНА, що реалізується у фразеології східностепових українських говірок та укладання словника фразем-репрезентантів концепту ЛЮДИНА.

 

Література

Д’якова 2011: Д’якова Т. О. Фразеологічна репрезентація мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Т. О. Д’якова. – Луганськ, 2011. – 19 с.

Загнітко 2010: Загнітко А. П. Класифікаційні типології концептів / А. П. Загнітко // Лінгвістичні студії: зб. наукових праць / Донецький нац. ун-т; наук. ред. А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2010. – Вип. 21. – С. 12-21.

Івченко 1998: Івченко А. О. Фразеологія + етнолінгвістика = етнофразеологія / А. О. Івченко // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. – Х., 1999. – Т. 8. – С. 248-252.

Коваль 1998: Коваль В. И. Восточнославянская этнофразеология: деривация, семантика, происхождение / В. И. Коваль. – Гомель, 1998. – 213 с. 

Краснобаєва-Чорна 2009: Краснобаєва-Чорна Ж. В. Концептуальний аналіз як метод концептивістики (на матеріалі концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці) / Ж. В. Краснобаєва-Чорна // Українська мова. – 2009. – № 1. – С. 41-52.

Краснобаєва-Чорна 2011: Краснобаєва-Чорна Ж. В. Ідеографічна класифікація фразеологічних одиниць у словнику фразеологічних термінів сучасної української мови / Ж. В. Краснобаєва-Чорна // Лінгвістичні студії: зб. наукових праць / Донецький нац. ун-т; наук. ред. А. П. Загнітко. – Донецьк : ДонНУ, 2011. – Вип. 22. – С. 289-298.

Лихачев 1993: Лихачев Д. С. Концептосфера русского языка / Д. С. Лихачев // Изв. АН. Серия литературы и языка. – 1993. – Т. 52, № 1. – С. 3-9.

Мельник 2001: Мельник Л. В. Культурно-національна конотація українських фразеологізмів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Л. В. Мельник. – Донецьк, 2001. – 18 с.

Мілєва 2005: Мілєва І. В. Евфемізація і дисфемізація у фразеотворенні говірок сходу України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / І. В. Мілєва. – Луганськ, 2005. – 19 с.

Міняйло 2001: Міняйло Р. В. Активні процеси в ареальній фразеології сходу України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Р. В. Міняйло. – Донецьк, 2001. – 19 с.

Скоробагатько 2009: Скоробагатько Н. О. Концептуалізація фразеологічного соматичного коду в східнослобожанських і східностепових говірках : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н. О. Скоробагатько. – Луганськ, 2009. – 20 с.

Ужченко 2000: Ужченко Д. В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Д. В. Ужченко. – Х., 2000. – 18 с.

Ужченко 2003: Ужченко В. Д. Східноукраїнська фразеологія / В. Д. Ужченко. – Луганськ : Університетське видавництво «Альма-матер», 2003. – 362 с.

Царьова 2013: Царьова І. В. Етнокультурна семантика в обрядовій фразеології східнослобожанських говірок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / І. В. Царьова. – Луганськ, 2013. – 19 с.

Шкуран 2011: Шкуран О. В. Національно-культурне підґрунтя компаративних фразеологізмів східнослобожанських та східностепових говірок Середнього Подінців’я : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. В. Шкуран. – Луганськ, 2011. – 20 с.

Wierzbicka 1999: Wierzbicka A. Emotions across Languages and Cultures: Diversity and Universals / A. Wierzbicka. – Cambridge : Cambridge University Press, 1999. – 349 p.

 

Матеріал опубліковано:

Гарбера Ірина. Ареальна фразеологічна одиниця як засіб вербалізації концепту  [Текст] / І. Гарбера // Граматичні студії : зб. наук. праць / Донецький нац. ун-т; наук. ред. А. П. Загнітко. – Вінниця : ТОВ "Нілан-ЛТД", 2015. – С.83-87.

Коментарі  

 
#9 Сухова Ольга 27.05.2015, 06:59
Шановна Пані Ірино! Дякую за цікаву та виважену доповідь. Маю до Вас, таке питання: який період ареальної фразеології охоплює фактичний матеріал, наведений у Вашій доповіді?
 
 
#8 Левічева Ольга 07.05.2015, 06:46
Шановна Ірино Володимирівно!
Дякую за цікаву доповідь.
Виникли такі питання.

1. Яке значення мають аналізовані АФО для сучасної мовної картини світу? Схарактеризуйте частотність вживання.У межах Вашого дослідження АФО - це засоби об`єктивації чи суб`єктивації фрагментів мовної картини світу?

2. Які принципи та методи використані для виокремлення семантичних груп та підгруп СП "Характер людини"?

3. Назвіть типові ознаки ареальних фразеологічних одиниць як ментальних показників?

Дякую за відповіді.
 
 
#7 Гарбера Ірина 30.04.2015, 16:04
Шановна Ганно Василівно!
Дякую за поставлені питання!
1. Серед поданого у дослідженні фразеологічного матеріалу можна виділити такі типи АФО-синонімів:
1) за спільним:
• повні (абсолютні): ні риба ні мясо, ні в солдати ні в матроси, ні два ні полтора, ні в угол ні в армію, ні в забор ні в ворота (СПГ «Аморфність»); язиката Хвеська; баба базарна; язик по коліна (СПГ «Схильність пліткувати»); хоть узори знімай; красна маківка; Божий одуванчик; біла овечка (СПГ «Доброта»);
• неповні (квазісиноніми) : як с гуся вода; в ступі не попасти; проскоче через сито; бика за рога (СПГ «Спритність»); бита голова; хитріший за зайця; хитрий як сто чортів; сам(-а) сєбє на умє (СПГ «Хитрість»); і трьох свиней не впасе; і хвоста коту не завяже; смілий до порога; тюха-матюха; і кури склюють (СПГ «Нерішучість»);
2) за відмінним:
• семантичні: не боїться ні огню ні води (ні тучі ні грому); не п’є з мілкої посуди; йому (їй) і чорт не брат; і чорту в пащу залізе (СПГ «Сміливість»);
• семантико-стилістичні: за руб зайца перегоне; з одним ртом на два обіда; над каждой копійкой труситься; їсть і не вдавиться; проглоте с костями і не задавиться; з рубля копєйку вкраде; за копєйку і рідного батька продасть (і матір заріже, і в церкві пе..дне); серед зими і мерзлого го..на не випросиш (СПГ «Жадібність»);
• стилістичні: язик прикусив(-ла); як жабу проглотив(-ла); язик до ж..пи прирос (СПГ «Мовчазність»).
Крім того, дослідження дозволяє виокремити такі АФО-антоніми:
1) градуальні: ходе з закритими глазами (СПГ «Байдужість») – і трьох свиней не впасе (СПГ «Нерішучість») – зубами желєзо перекусе (СПГ «Наполегливість»);
2) комплементарні: язик по коліна (СПГ «Схильність пліткувати») – як жабу проглотив(-ла) (СПГ «Мовчазність»); одірви й вибрось (СПГ «Злостивість») – Божий одуванчик (СПГ «Доброта»).
2. У межах проаналізованог о СП перспективним вважаємо дослідження таких зв’язків, як:
1) полісемія:
• як з гуся вода: 1. «про дуже спритну людину, яка нікого й нічого не боїться»: Та такого жодна інспекція не схвате, дуже ловкий – з нього як з гуся вода; 2. «про людину, яку не турбує думка оточуючих»: На нього хоть кричи, хоть воспитуй, йому все равно – як з гуся вода
• в любу дирку затичка: 1. «про завжди потрібну людину»: Та її внучку на любий конкурс, на любу олімпіаду ганяли – прям в любу дирку затичка; 2. «про амбіційну, нахабну людину»: Нє, ну ти подумай: хто його звав на свято? – просто приперся: в любу дирку затичка
2) омонімія: АФО Божий одуванчик може вживатися у двох значеннях: «стара людина» і «добра людина»; красна маківка: «красива людина» і «добра людина».
 
 
#6 Гарбера Ірина 30.04.2015, 13:30
Шановна Жанно Володимирівно!
Дякую за поставлені питання!
1. Експедиційний метод збирання АФО, заявлений мною в роботі, я розглядаю як частковий компонент, один із етапів методу більш загального і відомого в діалектології – методу лінгвістичного картографування (лінгвогеографі ї). Так, експедиційне збирання фразеологізмів передбачає анкетний чи польовий (або одночасно обидва) запис мовленнєвого матеріалу (Р. Сердега, А. Сагаровський «Українська діалектологія» (розділ «Методи дослідження діалектного мовлення»), 2011).
2. Для всебічного дослідження концепту ЛЮДИНА у фразеології східностепових українських говірок планую використати запропонований Вами (у роботі «Концептуальний аналіз як метод концептивістики (на матеріалі концепту ЖИТТЯ в українській фраземіці)», 2009) алгоритм концептуального аналізу: «1) окреслення ядра концепту на основі словникових дефініцій однойменної лексеми різних історичних періодів; 2) встановлення периферії концепту за допомогою асоціативного експерименту; 3) опрацювання ідеографічної структури концепту; 4) визначення місця концепту в загальній концептуальній схемі української мови – перший рівень концептуалізаці ї; 5) добір фонової інформації (зі словників різних типів: етимологічних, тлумачних, міфологічних, культурознавчих , етнолінгвістичн их тощо) для кожного семантичного поля, групи, підгрупи; 6) виокремлення з фонової інформації спільних і диференційних, загальнокультур них й етнокультурних складників концепту в усіх семантичних полях; 7) окреслення асоціативно-обр азного комплексу складників концепту, виділених на другому рівні – другий рівень концептуалізаці ї». Одночасно, планую зосередитися на дослідженні не лише зібраного мною фактичного матеріалу (з метою визначення ядра та периферії концепту ЛЮДИНА) – в першу чергу, а й скористатися іншими джерелами – наприклад, існуючими на сучасному етапі діалектологічни ми словниками фразеологізмів («Фразеологічни й словник східнослобожанс ьких і степових говірок Донбасу» В. Ужченка та Д. Ужченка, 2002, 2005), додатками до дисертацій (Д. Ужченка, Р. Міняйла, І. Мілєвої та ін.).
3. Було встановлено такі основні закономірності репрезентації концепту ЛЮДИНА за допомогою фразеологізмів східностепових українських говірок (на прикладі аналізу СП «Характер людини»): ареальні фразеологічні одиниці в межах визначеної території цілком здатні вербалізувати мисленнєві уявлення людей стосовно всіх основних рис людської вдачі, – одночасно, значно більшу кількість СГ утворюють фразеологізми на означення негативних якостей (це пов’язано з особливостями менталітету жителів того чи іншого селища Донеччини – різко реагувати на ті прояви людської вдачі та поведінки, що вимагають критики, навіть засудження, при цьому значно спокійніше (і досить лаконічно, скупо – в кількісному відношенні) характеризуючи за допомогою АФО такі явища, які, навпаки, цілком відповідають етичним і моральним нормам); майже кожна СПГ зафіксованих ареальних фразеологічних одиниць, виникаючи і функціонуючи, викликає одночасну появу протилежної їй за значенням групи – наприклад, «Нерішучість» і «Сміливість», «Ледачість» і «Працьовитість» та ін. (що свідчить про системність вербалізованого АФО концепту); з погляду структурних моделей ареальних фразеологізмів, морфологічної приналежності їх елементів, провідне місце мають такі одиниці, що утворюються за допомогою іменних частин мови (іменника, прикметника, займенника): безхребетна людина, тюха-матюха, гєрой у бабиній убці, змія підколодна, Божий одуванчик і т. д.
4. Ідеографічна структура концепту ЛЮДИНА (схематично) – на фразеологічному матеріалі говірок селищ Новотроїцького, Ольгінка та Валер’янівка Волноваського району Донецької області: http://mova.dn.ua/aspirantskij-seminar/406-seminar-5-30-04-2015.html?showall=&start=1
 
 
#5 Гарбера Ірина 30.04.2015, 07:11
Шановна Інно Володимирівно!
Дякую за поставлені питання!
1. Щоб дати коректну відповідь на питання, яке місце займають фразеологізми у репрезентації концепту, треба зосередитися на таких його аспектах: який саме концепт ми розглядаємо, які ще мовні засоби беруть участь у реалізації тієї чи іншої одиниці ментальності. Предметом нашого дослідження стало виявлення закономірностей вербалізації концепту ЛЮДИНА лише за допомогою ареальних фразеологізмів. Якщо ж говорити про фразеологізми і концептосферу загалом, то можна стверджувати що ФО цілком здатні репрезентувати ядро концепту: на думку В. Маслової («Когнитивная лингвистика», 2004), ядром концепту є його основні, актуальні ознаки, універсальні для всіх носіїв мови (тут варто згадати загальномовні фразеологізми, які часто подаються як засоби тлумачення ментальних одиниць); В. Ужченко («Східноукраїнс ька фразеологія», 2003) зазначає, що концепти мають різний характер вербалізації, маючи здатність яскраво виражатися й описово – за допомогою великої кількості фразеологізмів.
2. Під фрагментарністю мовно-фразеолог ічної картини світу Л. Мельник («Культурно-нац іональна конотація українських фразеологізмів» , 2001) розуміє результат виявлення здатності фразеологічних одиниць зосереджуватися на репрезентації певних, чітко визначених і окреслених, явищ дійсності: «Емоційно-експр есивні й образно-експрес ивні елементи конотації фразем пов’язані з вибірковим характером означуваного (сфери почуття, емоцій, інтенсивного вияву ознаки, делікатні сфери і под.)».
3. Наш погляд стосовно того, що відетнонімні АФО мають здебільшого пейоративне забарвлення, збігається з твердженням самої Л. Мельник: це явище пояснюється «…етнічними стереотипами, які формуються на основі релігійних, професійних та морально-етични х протиставлень зі «своїми», українськими, цінностями…».
4. На жаль, робота передбачала лише віднесення тих чи інших ареальних фразеологізмів до визначених СПГ, а не детальніше розкриття значення кожного. Так, АФО хоть узори знімай була зарахована до складу СПГ «Доброта» внаслідок вивчення контексту, в якому її було вжито: «Тьотя Наташа – добра мамочка, непогана вчителька і взагалі нормальна, ласкова до всіх людина – така, хоть узори знімай!» (записано зі слів жительки селища Новотроїцького Волноваського р-ну Донецької області).
 
 
#4 Кітаєва Тетяна 29.04.2015, 22:31
Шановна Ірино Володимирівно!
Дякую за цікавий матеріал.
Ви сказали, що у перспективі плануєте укласти словник фразем-репрезен тантів концепту ЛЮДИНА. Як на Вашу думку, з чого буде складатись словникова стаття?
Скажіть, будь ласка, усі приклади, наведені під час аналізу «Характеру людини» − це фактичний матеріал, зібраний у селищах Новотроїцькому, Ольгінка та Валер’янівка Волноваського району Донецької області чи є приклади з інших джерел? Яку кількість фактичного матеріалу Ви вже зібрали для опису концепту ЛЮДИНА?
Дякую за відповідь.
 
 
#3 Ситар Ганна Василівна 29.04.2015, 18:02
Ірино!
Дякую за цікаву доповідь.
Ви цілком слушно зауважуєте, що між проаналізованим и АФО існують синонімічні та антонімічні відношення. Чи можете Ви уточнити, про які саме типи синонімів та антонімів йдеться? Чи зафіксовано Вами квазісиноніми з-поміж обстежених одиниць?
Чи встановлювали Ви й інші типи кореляцій (крім синонімів та антонімів) у межах проаналізованог о семантичного поля?
Дякую за відповідь.
 
 
#2 Краснобаєва-Чорна Жанна Володимирівна 29.04.2015, 17:54
Ірино!
Виникло кілька питань до Вас.
Дайте визначення експедиційного методу АФО, заявленого Вами у роботі.
Які етапи концептуального аналізу Ви плануєте здійснити для дослідження концепту ЛЮДИНА у фразеології східностепових українських говірок?
Які закономірності репрезентації концепту за допомогою фразеологізмів східностепових українських говірок (див. мету роботи) Ви встановили у роботі?
Подайте, будь ласка, схематично ідеографічну структуру, опрацьованого Вами концепту, із статистичними даними.
Дякую!
 
 
#1 Сахарук Інна 29.04.2015, 10:55
Шановна Ірино Володимирівно!
Дякую за представлений цікавий матеріал. З'явилося декілька запитань:
1. Фразеологізми загалом репрезентують ядро чи периферію концепту?
2. Прокоментуйте, будь ласка, твердження "Л. Мельник обстоює думку, що мовно-фразеолог ічна картина світу фрагментарна порівняно з концептосферою. " Що означає вказана фрагментарність мовно-фразеолог ічної картини світу?
3. Як, на Вашу думку, можна пояснити те, що відетнонімні АФО мають здебільшого пейоративне забарвлення?
4. Поясніть, будь ласка, значення фразеологізму "хоть узори знімай". Чому ця одиниця віднесена до СПГ "Доброта"?
Дякую наперед за відповіді.
 

You have no rights to post comments

Новые комментарии

  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:40
    Шановна Ліліє Владиславівно! Дякую за питання! Під час опитування ставилися питання такого типу: 1. Як ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:11
    Шановна пані Аліно! Дякую за питання! Серед поданих нами прикладів ад’єктиви є стрижневими компонентами ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 09.03.2016 21:01
    Шановна Тетяно Миколаївно! Дякую за питання! Окрім пропонованого, перспективним видається дослідження ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 05.03.2016 16:58
    Шановна Жанно Володимирівно! Дякую за питання та зауваження! Специфіка етнокультурного забарвлення ...
     
  • Семінар 10 - 9.03.2016

    Гарбера Ірина 05.03.2016 12:46
    Шановна Каріно Олександрівно! Дякую за питання! Серед семантичних особливостей функціонування ареальних ...